Ковальчук Леонід та Марія

Подружжя Ковальчуків із трьома малолітніми дітьми проживало в с. Кути на Тернопільщині. Уже 5 липня 1941 р. регіон був окупований німецькими військами. Леонід і Марія відразу почали надавати тимчасовий прихисток солдатам, які втікали з полону, далі вказуючи їм шлях на схід. Під час одного з таких «рейдів» Леонід зустрів у лісі трьох євреїв, які ховалися від переслідувань у занедбаній хатинці лісника. Усі троє були із сусіднього м. Шумськ. Він залишив їм трохи їжі, яка була із собою, а вже наступного дня повернувся з новою провізією. З настанням холодів чоловік запропонував євреям перебратися до його оселі. Марія Ковальчук особливо перейнялася долею 16-річного Іллі Гінзбурга, батьків якого було знищено під час однієї з перших акцій розстрілу.

Узимку 1943 р. до оселі Ковальчуків постукала Олександра Свириденко. Єврейку переховувала подруга в м. Шумськ, але коли стало дуже небезпечно, відправила до своїх родичів у с. Кути. Олександра помилково потрапила до Леоніда та Марії, а ті запропонували їй залишитися.

Коли ситуація загострилася, Ковальчуки переправили Іллю та Олександру до батьків Леоніда в с. Одерадівка, де вони залишалися до вигнання гітлерівців із регіону в лютому 1944 р. Двоє інших євреїв приєдналися до партизанів.

Після війни Ілля Гінзбург та Олександра Свириденко залишилися в Україні й підтримували зв’язок зі своїми рятівниками.

У 1996 р. Яд Вашем визнав Леоніда й Марію Ковальчуків Праведниками народів світу.

/