Кожушко Пелагея, Дубова (Кожушко) Лідія, Бруєвич Георгій

Напередодні німецько-радянської війни вдова Пелагея Кожушко з 15-річною донькою Лідією проживала в м. Старокостянтинів на Хмельниччині. Працювала на цукрозаводі. На роботі мала подругу-єврейку Ганну Петрову (в дівоцтві Коган). Ганниного чоловіка з початком війни мобілізували на фронт. Згодом дружина отримала повідомлення про його загибель.

У липні 1941 р. гітлерівські окупаційні війська вже встановлювали в м. Старокостянтинів свої порядки. Кількасот євреїв було вбито відразу, решта стали мешканцями гетто, яке нацисти організували в північній околиці міста.

Ганна Петрова залишила п’ятирічного сина Леоніда на опіку Пелагеї і, забравши однорічного Віктора, пішла до гетто. Пелагея та Ліда дбали про єврейського хлопчика до закінчення війни, переховуючи його в господарських приміщеннях чи в прилеглому лісі під час облав.

Тим часом Ганна шукала способів визволення. Уже було домовилася про спільну втечу з гетто з давнім товаришем чоловіка Георгієм Бруєвичем, але несподівано їхнім планам стали на заваді хвороба й смерть маленького Віктора. Хоча зрештою, коли почали ширитися чутки про розстріли, Георгій підкупив охоронця й таки переконав убиту горем жінку втікати. Вони вирвалися на волю саме напередодні масового розстрілу євреїв 20 травня 1942 р. Того дня нацисти знищили 6500 осіб. Остання страта в 1942 р. в м. Старокостянтинів відбувся 30 листопада. Тоді близько 5 тис. євреїв були зігнані на поле поблизу Новицького лісу й розстріляні.

Ганна та Георгій зупинились у віддаленому селі й там дочекалися вигнання гітлерівців. Після війни молоді люди одружилися, забрали врятованого родиною Кожушків Леоніда й оселились у м. Васильків на Київщині.

У 2004 р. Яд Вашем визнав Пелагею Кожушко, Лідію Дубову (Кожушко) та Георгія Бруєвича Праведниками народів світу.