Кондрашови Людмила та Марія, Войко (Кондрашова) Надія, Багно Григорій

Під час німецько-радянської війни Людмила Кондрашова та її шестеро дітей проживали в с. Софіївка на Одещині. У січні 1942 р. окупанти пригнали до села групу євреїв із м. Одеса, яких розмістили в старих конюшнях. Людей утримували в жахливих умовах – через тісноту й холод виникла епідемія тифу. Тривалий час живі мусили тулитися поруч із тілами померлих. Охоронці табору за хабарі дозволяли українцям тимчасово забирати євреїв для найманих робіт. Людмила Кондрашова взяла додому двох сестер – 20-річну Любу та 17-річну Емму Гінчерман. Усю зиму дівчата прожили в теплій оселі, допомагали жінці по господарству й доглядали молодших дітей. Вони швидко потоваришували з Людмилиними старшими доньками-підлітками Марією та Надею.

Наприкінці березня в село прибула зондеркоманда. Усім євреям, включно з тими, які жили в місцевих мешканців, було наказано повернутися до табору. 29 березня на сільській околиці відбулася масова страта. Любі та Еммі їхня мати наказала не чекати пострілів, а відразу падати в яму. Таким чином дівчатам пощастило вижити. З настанням темряви сестри вибралися нагору. Їм допомогли місцеві хлопці-підлітки, які із цікавості прибігли подивитися на місце злочину. Один із них, Григорій Багно, на прохання єврейок, довів їх до будинку Кондрашових. Людмила зі старшими доньками допомогла дівчатам оговтатися після пережитого, лікувала рани, але відтепер треба було робити все обережно. Єврейок заховали в сараї. Григорій дізнавався в селі новини й напередодні очікуваного приїзду поліцаїв проводжав сестер у поле чи до якогось іншого укриття. Таким чином їм вдалося вижити до вигнання окупантів у квітні 1944 р.

Після війни Люба та Емма Гінчерман повернулися до м. Одеса й упродовж життя підтримували дружні стосунки зі своїми рятівниками.

У 1995 р. Яд Вашем визнав Людмилу Кондрашову та її доньок Марію Кондрашову і Надію Войко, а також Григорія Багна Праведниками народів світу.

/