Концевич Тетяна й Ганна

Під час німецько-радянської війни Тетяна Концевич із донькою Ганною та сином Євгеном проживала в с. Рай на Тернопільщині. Чоловіка Михайла нацисти відправили на примусові роботи до Німеччини.

Під час роботи на місцевому цегельному заводі жінка познайомилася із Зеевом Шотенбергом. Той був трактористом, возив цеглу до м. Бережани. Якось він попросив у Тетяни Василівни їжі, бо євреїв харчували дуже погано. Попри нестатки, жінка підгодовувала й Зеева, і його одноплемінників.

Улітку 1943 р., напередодні ліквідації Бережанського гетто, Зеев Шотенберг несподівано з’явився в селі з дружиною Малкою. Благав Тетяну їх заховати. Пізніше до подружжя приєдналася Малчина сестра Хана Редліх із сином Шимоном. Усі четверо переховувалися в оселі Концевичів упродовж року, до вигнання нацистів у липні 1944 р. Одного разу це мало не коштувало життя рятівниці та її рідним.

Якось, коли Тетяни не було вдома, німці зайшли до її обійстя взяти сіна, яке зберігалося на горищі. Розуміючи, що зараз вони виявлять євреїв, донька Ганнуся заплакала й почала жестами показувати непроханим гостям, мовляв, мами немає вдома й вона нічого не віддасть. На щастя, Тетяна повернулася майже відразу, сама скинула німцям кілька оберемків сіна й ті, задоволені, пішли.

Після війни євреї емігрували до Польщі. Їхній зв’язок із рятівниками перервався на 40 років. Лише в 1980-х рр. професор єврейської історії Шимон Редліх, який проживав на той час в Ізраїлі, знайшов нащадків української родини своїх рятівників.

У 1987 р. Яд Вашем визнав Тетяну Концевич Праведником народів світу, а в 1998 р. це почесне звання отримала і її дочка Ганна.