Корнелюки Іван, Ганна та Георгій, Радаєва (Корнелюк) Галина

Іван та Ганна Корнелюки з дітьми-підлітками Георгієм та Галиною проживали в м. Ізяслав на Хмельниччині. Чоловік працював на залізничній станції. 5 липня 1941 р. населений пункт був окупований німецькими військами. Наступного дня під час своєї зміни Іван познайомився з Оленою Гейдельберг. Жінка з дворічним сином Володимиром не встигла евакуюватись і розгублено блукала на станції. Іван запросив її з дитиною до свого дому в надії, що за кілька днів рух потягів відновиться. Але ситуація лише ускладнювалася. Кілька сотень місцевих євреїв були вбиті окупантами вже на початку серпня, решту помістили в гетто, організоване в старій частині міста. Почались облави, і Корнелюки змушені були переховувати Олену із сином то на горищі, то в погребі.

Після першого масового знищення євреїв наприкінці серпня до Івана звернувся сусід Максим Бондаренко з проханням прихистити у своєму будинку його дружину-єврейку Фріду Свердлик, яку добре знали в місті. Упродовж кількох тижнів Фріда із сином Жорою переховувалась у Корнелюків. Ганна домовилася з місцевим священником і організувала хрестини для малюка, ставши його хрещеною матір’ю. Наприкінці року Фріда разом із чоловіком та сином змогла виїхати з міста й оселитися в надійному місці. Олена Гейдельберг із Володею залишалася під опікою української родини до кінця окупації.

У 1943 р. син Корнелюків, 18-річний Георгій, приєднався до партизанського загону, дізнавався й передавав родині інформацію про можливі облави. З наближенням фронту до Хмельниччини переконав рідних покинути дім і перечекати активні бойові дії за містом. Після вигнання гітлерівців із м. Ізяслав Олена Гейдельберг із сином залишилася ще на кілька місяців жити в Корнелюків, бо її оселя була повністю зруйнована. Згодом із сином емігрувала до Ізраїлю.

У 1995 р. Яд Вашем визнав Івана й Ганну Корнелюків та їхніх дітей Георгія Корнелюка й Галину Радаєву (Корнелюк) Праведниками народів світу.

/