Кособурови Петро та Олена

Олена й Петро Кособурови жили в с. Кульчин, що неподалік м. Луцьк. Війна та окупація принесли в їхній дім горе. Два сини були відправлені на примусові роботи до Німеччини й там загинули. Із батьками залишилася тільки дочка Марія.

Попри бідність і небезпеку, подружжя не відмовило в допомозі незнайомці, яка постукала у двері наприкінці 1942 р. То була 15-річна єврейка Браха Голдхабер – одна з небагатьох, кому поталанило втекти напередодні масової страти з гетто в м. Володимир-Волинський.

До війни єврейська громада міста становила близько 40 % його населення. Там діяли юдейські освітні та релігійні заклади, зокрема велика хоральна синагога, споруджена в 1801 р. Її будівля пережила окупацію, але була зруйнована радянською владою в 1950-х рр. Ще від XVIII ст. м. Володимир-Волинський було одним із центрів хасидизму. Але історія тамтешньої єврейської громади мало не обірвалася з початком німецько-радянської війни. Зайнявши місто 23 червня 1941 р., нацисти почали підготовку до її планомірного знищення. Був створений «юденрат», тобто єврейська рада, – посередник між окупаційною адміністрацією та єврейською громадою. Містом прокотилася хвиля погромів. За гіркою іронією їхній пік припав на 1 жовтня, коли юдеї відзначають Йом-Кіпур, тобто Судний день. Жертвами погромів стало до 2 тис. осіб.

Гетто в м. Володимир-Волинський створили в середині квітня 1942 р. 18 тис. осіб жили відгороджені від решти міста колючим дротом, під охороною місцевої допоміжної поліції зовні. Тим часом порядок серед в’язнів мала підтримувати «єврейська поліція». Мешканці гетто були не тільки ізольовані від решти світу, а й розділені між собою: кваліфіковані чи й просто працездатні мали жити окремо від решти.

Утекти чи сховатися пощастило небагатьом. Однією з таких виявилася Браха Голдхабер, яка дісталася потім до околиць м. Луцьк.

На обійсті Петра та Олени втікачка не мала постійної схованки. Переховували її то на горищі, то в коморі, іноді навіть у доньчиному ліжку чи й під ним. Останні два сховки були на випадок несподіваного приходу чужинців.

Поступово Браха, оговтавшись від пережитого жаху, вирішила не наражати своїх рятівників на небезпеку. Вона покинула дім Кособурових і певний час перебивалася випадковими підробітками. Хоча Петро й Олена були завжди готові прихистити дівчину, і їй не раз доводилося повертатися до їхнього дому.

Після того як у липні 1944 р. німецькі війська були вигнані з Волині, Браха Голдхабер покинула територію України. Згодом вона перебралася до Ізраїлю. У 1990-х рр. відновила спілкування з дочкою Петра та Олени Кособурових Марією та її родиною.

27 листопада 1997 р. Яд Вашем удостоїв Петра та Олену Кособурових звання «Праведник народів світу».