Кочерга Марія, Перебийніс Олена

Марія Кочерга з маленькою онучкою Любою проживала в с. Нижчі Верещаки на Кіровоградщині. Її донька Олена Перебийніс більшу частину часу проводила в сусідньому с. Бірки, де працювала в колгоспі трактористкою. На початку серпня 1941 р. місцевість окупували нацисти. Раз по раз Олена навідувалася до матері й доньки, а одного разу, на початку квітня 1942 р., прийшла із семирічним Михайлом Ніжевенком. Хлопчик родом із м. Ленінград (нині – м. Санкт-Петербург, РФ) гостював у дідуся й бабусі в смт Олександрівка. 29 березня його родичів розстріляли, а він дивом уцілів, вибрався з розстрільної ями й, блукаючи, дістався до с. Бірки. Там його Олена випадково й побачила. По зовнішньому вигляду малого жінка відразу зрозуміла, звідки він прийшов. Оскільки місце страти було неподалік села й окупанти могли шукати втікачів, вона привезла єврейську дитину до матері.

Марія з радістю прийняла Михайлика. Сусідам казала, що він сирітка. Хлопчик оговтувався від пережитого й поволі звикав до нової родини. Згодом почав називати Марію бабусею, разом із Любою допомагав їй по господарству.

У січні 1944 р. війська Червоної армії проходили через село й кілька офіцерів квартирували в оселі Марії Кочерги. Дізнавшись про історію Михайлика, надіслали інформацію про нього на радіостанцію. Таким чином мама хлопчика в м. Ленінград дізналася, що він живий, і змогла забрати його додому в травні 1944 р. Дві родини товаришували впродовж багатьох років, іноді гостювали одна в одної.

У 2000 р. Яд Вашем визнав Марію Кочергу та її доньку Олену Перебийніс Праведниками народів світу.

/