Кравчук Іван

Іван Кравчук народився в 1910 р. й усе життя прожив у с. Млинівка на Вінниччині. Коли хлопчикові було два роки, помер батько, тож мати Афія ростила його сама. Із початком німецько-радянської війни Івана не мобілізували через інвалідність із дитинства, він продовжив роботу секретарем у місцевому колгоспі.

У липні 1941 р. Вінниччина була окупована німецькими та румунськими військами. Хоча с. Млинівка й опинилось у румунській окупаційній зоні, воно лежало досить близько до території, яку контролювали німці. Наприкінці 1942 р. до Івана звернувся підліток, який був не з місцевих, і попросився на будь-яку роботу за харчі. Іван запропонував хлопцеві допомагати йому та матері по господарству. Афія радо заопікувалася прибулим. Відчуваючи доброту української родини, хлопець згодом признався, що він єврей Єфрем Тарлов. Його батьки Ель та Песя, молодша сестричка Таня й більшість рідних були розстріляні в містечку Бар 19 серпня 1942 р. Решту євреїв, серед яких був і Єфрем, повели на розстріл 15 жовтня. Усвідомлюючи, що на них чекає, група хлопців спробувала втекти. Декому вдалося дістатися рятівного лісу. Утікачі почали шукати можливості перейти кордон і потрапити до будь-якого гетто на території «Трансністрії». Єфремові пощастило зустріти добросердого Івана, без допомоги якого його врешті спіймали б і перевірили на належність до єврейства.

Іван не лише поселив Єфрема в себе, а й розповідав по селу легенду, мовляв, це його осиротілий родич. Він радив хлопчику якомога рідше потрапляти на очі односельцям, щоб не привертати уваги. Одразу після вступу до села Червоної армії в березні 1944 р. Єфрем пішов добровольцем на фронт.

Після війни він часто навідував Івана, а після смерті свого рятівника (1963 р.) матеріально підтримував його вдову та доньку

У 2001 р. Яд Вашем визнав Івана Кравчука Праведником народів світу.

/