Кривокобильська Марія, Івінська Меланія

На початку ХХ ст. в Катеринославській губернії налічувалося понад 101 тис. євреїв (4,8 % усього населення). Більшість їх мешкала в містах та містечках; у сільській місцевості євреї становили менше 2 %.

На початку 1930-х рр. у щойно створеній (1932 р.) Дніпропетровській області й надалі діяло 56 єврейських шкіл, де навчалося майже 10 тис. дітей, а також 4 технікуми: педагогічний, зоотехнічний, агротехнічний та комуністичного просвітництва.

Упродовж радянської антирелігійної кампанії відбувся потужний наступ на юдаїзм та єврейські культові споруди. Частина євреїв Дніпропетровська потрапила в жорна сталінських репресій 1930-х рр. Серед них були й відомі політичні, культурні та громадські діячі.

Отже, до початку Другої світової війни фактично перестали існувати будь-які прояви єврейського національного життя. Були заборонені єврейські політичні партії, розформовано освітні, культурні, релігійні установи, у 1939 р. ліквідовано єврейські національні райони. Хоча, за переписом 1939 р., в області проживало 129 439 євреїв.

Частини Вермахту зайняли м. Дніпропетровськ 25 серпня 1941 р. На момент окупації там залишилося від 30 тис. до 35 тис. євреїв.

Для євреїв, як і для інших жителів, короткий період своєрідного міжвладдя 24–26 серпня 1941 р., коли підрозділи Червоної армії відступили з міста, а німецькі підрозділи тільки-но вступали до його правобережної частини, запам’ятався повсюдним грабунком крамниць, складів, зерносховищ.

25 вересня вийшов наказ коменданта, що зобов’язував євреїв та напів’євреїв від 10-річного віку носити на лівому рукаві білу пов’язку із зіркою Давида. Причому за порушення було передбачено розстріл.

12 жовтня відбулася нарада представників окупаційної влади, представників СД, німецької поліції, міської управи та місцевої поліції. Було віддано наказ: «…уночі з 12 на 13 жовтня 1941 р. по всьому місту Дніпропетровську відбуватиметься збір єврейського населення, яке лишилося, у визначене місце, звідки його відправлять у місце, відведене для постійного проживання».

Меланія Івінська та її сестра Марія Кривокобильська мешкали в м. Дніпропетровськ у комунальній квартирі, де крім них було ще кілька сімей. Одну з кімнат комуналки займали євреї Затуловські.

З початком війни глава тієї родини пішов на фронт, а його дружина й  діти  – 13-річний Наум та  7-річна Еля  – залишились у квартирі.

У  жовтні 1941  р. до комуналки постукали два поліцейські й наказали Затуловським іти за ними. Меланія Івінська та Марія Кривокобильська, які дружили зі своїми єврейськими сусідами, зголосилися провести їх на збірний пункт. Дорогою колона проходила повз армійські вантажівки, і німецький офіцер наказав Наумові допомогти йому завантажити машину. Євреї продовжували рух до місця збору, а Меланія та Марія залишилися чекати Наума. Коли офіцер відпустив хлопця, той потай зняв пов’язку з руки, і  Марія відвела його до своєї родички Євдокії Кривокобильської.

Через кілька днів у місті було розвішано оголошення, що переховування євреїв каратимуть смертю. Євдокія не могла залишити в себе Наума, побоюючись за життя своїх чотирьох дітей, але запропонувала Марії взяти документи свого старшого сина. Марія Юхимівна забрала вночі до себе Наума, який став за новим паспортом Кривокобильським Романом Івановичем. Невдовзі євреїв м. Дніпропетровськ було розстріляно.

Сусідам стало відомо про те, що Марія Юхимівна ховає в себе єврея, тож вона переправила Наума до с.  Курилівка, а пізніше – до с. Паньківка, до своєї рідної сестри. Після вигнання гітлерівців із м. Дніпропетровськ 25 жовтня 1943 р. хлопець повернувся до своїх рятівниць і залишався там, доки в 1947 р. його батько прийшов з армії.

По закінченні війни Наум Михайлович закінчив індустріальний технікум, потім – металургійний інститут. Працював завідувачем лабораторії заводу ім. Г.І. Петровського. Помер у 1996 р.

Марія Кривокобильська та Меланія Івінська були відзначені званням «Праведник народів світу» 24 березня 1996 р.