Кример (Галета) Лідія, Галета Іван

Коли почалася німецько-радянська війна, Іван Галета з 14-річною донькою Лідією проживав у с. Вікторівка на Одещині (нині – Миколаївська область). Після окупації краю в серпні 1941 р. нацисти організували неподалік села робочий табір для єврейського населення. Співчуваючи його в’язням, батько й донька періодично передавали туди харчові продукти. В один із таких днів вони випадково познайомилися з Фрідою Сушон. Жінка вдячно прийняла допомогу незнайомців і розповіла, що вона лікарка і що разом із нею в таборі перебувають старенька мама та сини Леонід і Сергій. Їх пригнали з м. Одеса. Галети пообіцяли допомагати єврейській родині, але наступного разу Фріду не знайшли. Від інших мешканців табору дізналися, що сім’ю Сушонів відправлено в табір Акмечетка (існував від кінця 1941 р. до березня 1944 р. на території Доманівського району. Невільників утримували в колишньому колгоспному свинарнику. Працездатних використовували для сільськогосподарських робіт. Ув’язнені гинули від голоду. Загалом у таборі було вбито 4 тис. євреїв).

Іван Галета наважується підкупити одного з охоронців і домовляється про повернення всіх чотирьох членів родини Сушонів до с. Вікторівка. Відтоді Лідія регулярно носила Фріді та її сім’ї продукти: часник, кукурудзяне борошно, коржі. Коли в березні 1944 р. нацистські війська відступали, виникла загроза фізичного знищення мешканців табору. Фріда нераз ставала свідком убивств і хотіла врятувати дітей. На її прохання надати родині тимчасовий сховок Галети відгукнулися відразу.Уночі вони перевели євреїв до своєї оселі.

Після війни сім’я Сушонів повернулася до м. Одеса. Вони підтримували дружні стосунки зі своїми рятівниками. Лідія Галета вийшла заміж за єврея Наума Кримера, колишнього в’язня табору в с. Вікторівка.

/

29 грудня 1992 р. Яд Вашем визнав Івана Галету та Лідію Кример (Галету) Праведниками народів світу.