Кузнецови Федір, Ганна та Віктор

Федір та Ганна Кузнецови із сином Віктором проживали в м. Харків. Напередодні німецько-радянської війни хлопець закінчив середню школу. Мобілізації він не підлягав, бо мав інвалідність.

До обласного центру нацисти ввійшли 23 жовтня 1941 р. а вже 14 грудня з’явилася відозва міського коменданта до харківських євреїв. Усім їм було наказано до 16 грудня переселитись у бараки тракторного й верстатобудівного заводів. Саме тоді до Віктора звернувсь однокласник Арон Гендельман. Із початком війни він пішов на фронт, але в боях біля м. Смоленськ був поранений і опинився в оточенні. Дивом уникнувши полону, дістався рідного міста, але його батьки та молодший брат уже евакуювалися до Середньої Азії. Арон почав замислюватися про власну безпеку, адже над ним як євреєм та червоноармійцем нависла смертельна загроза.

Родина Кузнецових переховувала Арона впродовж трьох зимових місяців. Ситуація в місті була вкрай напружена. Гетто, в яке окупаційна влада зігнала євреїв, проіснувало недовго: від середини грудня 1941 р. до початку січня 1942 р. все єврейське населення міста було знищено.

Навесні Арон вирішив більше не наражати на небезпеку своїх рятівників, тож покинув прихисток. Йому вдалося дістатися до Полтавщини й приєднатися до партизанів, а вже після вигнання нацистів у 1943 р. він удруге мобілізувався до Червоної армії.

Федір Кузнецов помер у 1942 р., його дружина Ганна в 1944 р. Віктор після війни переїхав до іншого міста, і зв’язок між ним та Ароном перервався дуже надовго. Зустрілися колишні однокласники аж через 55 років.

У 2002 р. Яд Вашем визнав Федора й Ганну Кузнецових та їхнього сина Віктора Праведниками народів світу.