Курочка Никифор, Мінковська Тетяна

Тетяна Мінковська проживала в м. Херсон. Рувин та Ривка Копелеви, подружжя сусідів, опікувалися нею як рідною, бо їхня єдина дочка Сара з родиною жила в Туркменістані. Коли почалася німецько-радянська війна, Тані було 20 років.

Місто нацисти окуповали 19 серпня 1941 р. Уже 23 серпня там було сформовано «єврейський комітет» і наказано євреям ліворуч на грудях та спині носити зірку Давида, а від 24 до 27 серпня – зареєструватись і здати цьому комітетові всі гроші та цінності. Згодом за наказом військового коменданта міста їх переселили в спеціально відведені квартали на Панкратівській, 4-й Форштадській, Канатній та інших вулицях, звідки напередодні мусили виїхати всі жителі інших національностей. Утворене таким чином гетто було обнесене колючим дротом і охоронялося поліцією. Загалом туди зігнали близько 5 тис. євреїв.

24–25 вересня 1941 р. гетто ліквідували, а невільників розстріляли за міською межею.

Саме напередодні війни навідати батьків до рідного міста приїхала Сара Копелева з восьмимісячною донькою Неллі. Евакуюватися вони не встигли – разом із Рувином та Ривкою опинились у гетто. Коли їх у колоні вели на розстріл, Сара побачила в натовпі людей, які стояли на тротуарі, сусідку Тетяну Мінковську й передала їй у руки своє дитя, приреченим поглядом благаючи його врятувати. Тетяна з Неллі побігла додому. Відтоді опікувалася дівчинкою як власною донькою, пояснюючи всім, що це дитина її давньої подруги, загиблої на війні.

У 1943 р. жінку з малям відправили на примусові роботи до Німеччини. Дорогою вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Никифором Курочкою. Після війни молоді люди повернулися до м. Херсон, одружилися й удочерили Неллі. Власних дітей у Тетяни та Никифора не було. Після смерті батьків Неллі Заславська (Копелева) з донькою та онуками емігрувала до Ізраїлю.

У 2005 р. Яд Вашем визнав Никифора Курочку й Тетяну Мінковську Праведниками народів світу.