Кухти Ян, Юзефа, Анеля, Ян та Владислава

Ян та Юзефа Кухти з дітьми Анелею, Яном і Владиславою мешкали в с. Луковець-Вишнівський неподалік м. Рогатин. У липні 1941 р. регіон окупували німецькі війська. Райцентр відтак стає містом регіонального значення в складі дистрикту «Галичина». Там організовують «єврейський житловий район» (відкрите гетто), і всіх євреїв, які жили деінде, змушують переселитися туди. Створюються юденрат (єврейська рада), а також єврейські поліція та служба зайнятості. Мешканці гетто повинні носити жовті нарукавні пов’язки із зіркою Давида. Восени їхні одноплемінники, які жили в селах поблизу м. Рогатин, отримують наказ теж переселитися до гетто. 15 жовтня 1941 р. окупаційна влада видає черговий документ про проживання в Генерал-губернаторстві: на євреїв, які без дозволу виїжджають із району, де вони приписані, чекає смертна кара. Таке саме покарання запроваджують для місцевих поляків та українців чи будь-кого, хто надаватиме євреям допомогу чи прихисток. Навіть заклики до сприяння караються суворим ув’язненням або стратою.

Незважаючи на погрози, Кухти напередодні ліквідації Рогатинського гетто влітку 1943 р. врятували родину давнього знайомого – Давида Лібермана. У своєму будинку вони прихистили його з дружиною Естер та сином Цві. Упродовж року Ян та Юзефа з дітьми опікувались утікачами. Напередодні облав Ян-батько із Яном-сином відводили євреїв у схованки, облаштовані в лісі. Під час одного з таких походів до лісу Кухти натрапили на ще одного втікача – Мойше Принца. Тож коли минула небезпека, поверталися додому в іще більшому гурті.

Після війни врятовані євреї емігрували до Ізраїлю, а їхніх рятівників радянська влада примусово переселила до Польщі.

У 1998 р. Яд Вашем визнав Яна та Юзефу Кухт і їхніх дітей Анелю, Яна та Владиславу Праведниками народів світу.

/