Лапчинська Галина, Чаюн Агрипина, Білецька Ганна, Кацук Клавдія

Галина Лапчинська разом зі своєю матір’ю Агрипиною Чаюн проживала в м. Проскурів (нині – м. Хмельницький). Їхніми сусідами була єврейська родина Фельдбергів. Галина товаришувала з Ребекою Фельдберг.

Німці окупували місто 7 липня 1941 р., і вже восени почалися перші розстріли євреїв. Проскурівське гетто було створено в межах єврейських кварталів від р. Південний Буг по вул. Кам’янецькій до вул. Подільської, по ній до вул. Проскурівського Підпілля і знов до р. Південний Буг. На сьогодні це середмістя. Одночасно на цій території перебувало 3 тис. осіб. Їх розстрілювали у два етапи. На початку жовтня 1942 р. нацисти знищили мешканців гетто, а 30 листопада – в’язнів єврейського робітничого табору та спеціалістів, яких там утримували. Разом із місцевими євреями в м. Проскурів убивали їхніх одноплемінників із навколишніх сіл. Загалом було страчено понад 9,5 тис. осіб.

Жертвами Голокосту стало й подружжя Фельдбергів. Їхній 13-річній доньці Євгенії вдалося втекти й добігти до будинку Лапчинських, де її заховала Галина. Коли активізувались облави, жінка домовилася з директоркою місцевої школи, де до війни навчалася Євгенія, що та на якийсь період прихистить дівчину. Ганна Білецька погодилась і переправила Євгенію в с. Іванківці до своїх стареньких батьків. Після того як небезпека минула, дівчина повернулася на Галинине обійстя. Її сховками були шафи, горище або ліжко старої Агрипини.

Один із сусідів випадково дізнався, що жінки переховують єврейку, й запропонував Галині допомогу. Він дістав для дівчини фальшиві документи, з якими вона переправилася на територію Трансністрії в м. Крижопіль, де проживала його сестра Клавдія Кацук. У її будинку Євгенія залишалася до березня 1944 р.

Оскільки з родини Євгенії ніхто не вижив під час Голокосту, після війни вона повернулася жити до Галини Лапчинської.

У 1994 р. Яд Вашем визнав Галину Лапчинську, Агрипину Чаюн, Ганну Білецьку та Клавдію Кацук Праведниками народів світу.