Левчуки Федір, Ганна та Іван

Федір та Ганна Левчуки з дітьми Іваном і Ольгою проживали в с. Голубівка на Житомирщині. На початку вересня 1942 р. Ганна Левчук, збираючи в лісі гриби, натрапила на єврейського підлітка. Розпитавши, хто він і звідки, дізналася, що хлопець утік із колони євреїв, яких вели на розстріл до заздалегідь підготовлених ям на околиці смт Ружин. Ганна жахнулася, почувши подробиці про загибель сотень ні в чому не винних людей, переважно жінок, дітей і старих. Вона запропонувала хлопцеві прийти до неї ввечері, пояснивши, де в селі її хата. Удома вона розповіла чоловікові про зустріч у лісі. Разом вони вирішили допомогти єврейській дитині.

Уночі хлопчик був уже в оселі Левчуків. Коли він назвав своє ім’я – Яків Білиловський, – Федір зрозумів, що знав його батька, різьбяра Бенціона Білиловського. Гість був на рік старший за Івана Левчука, тож хлопці швидко порозумілися. Рятівники приховували присутність Якова від окупаційної влади, але своїм найближчим сусідам довіряли, тож хлопчина міг вільно пересуватися будинком та подвір’ям, допомагати господарям на грядках і в догляді за худобою. Робота відволікала його від спогадів про батьків, братів і сестер, які загинули в м. Ружин.

Восени 1943 р. в родині Левчуків оселилося ще двоє євреїв: Аврум Плісковський та Янкель Крігер. Вони також були з м. Ружин. Швець Аврум і кравець Янкель вели після розстрілу ружинських євреїв напівлегальне існування, ходили від села до села, працюючи в сільських господарів за дах над головою і шматок хліба. У Левчуків вони проживали до вигнання гітлерівців із села в грудні 1943 р.

У січні 1944 р. Федір Левчук, Аврум Плісковський та Янкель Крігер були мобілізовані до Червоної армії. Федір та Аврум загинули, Янкель повернувся до м. Ружин, де мешкав до своєї смерті в 1975 р.

Якова Білиловського знайшли й усиновили родичі з м. Москва (Росія). Довгі роки він та його товариш Іван Левчук листувалися.

24 жовтня 2002 р. Яд Вашем удостоїв Федора та Ганну Левчуків та їхнього сина Івана почесного звання «Праведник народів світу».