Левчук Юзефа, Паренюк (Левчук) Марія

Юзефа Левчук мешкала із 17-річною донькою Марією в с. Врублівка в околицях с-ща Романів (на той час – смт Дзержинськ) Житомирської області. Була вдовою, заробляла на життя прибиранням і пранням. Інколи доглядала за немовлятами й малолітніми дітьми в сім’ях романівських євреїв. Серед її вихованців були троє малюків Фані та Мехла Шерманів.

На початку липня 1941 р. регіон окупували німецькі війська. Гітлерівці почали переслідування місцевої єврейської громади. Перша акція знищення відбулась уже за місяць після приходу частин Вермахту. 25 серпня 1941 р. нацисти розстріляли понад 600 осіб. Пошуки вцілілих єврейських родин тривали. Щораз частіше до Юзефи доходили чутки про вбивство євреїв. Через певний час у с. Врублівка з’явилася жінка з маленькою дівчинкою на руках і постукала до її будинку. Господиня ледве впізнала в ній Фаню Шерман. Знайома розповіла, що дивом утекла з райцентру за день до другої акції винищення (її проведено було 25 жовтня). Чоловік та донька Гіся були вбиті, за словами втікачки, ще раніше – в серпні. Бруха, старша донька, коли німці вторглися в Україну, перебувала в м. Київ, тож Фаня нічого не знає про її долю. Утікачка попросила Юзефу приглянути за дворічною Аделею, поки сама вона знайде надійніший сховок у когось із знайомих, але так і не повернулася. Наступного дня Юзефа взяла дівчинку й поїхала на пошуки Фані до селища. Вона зустрілася з єврейськими ремісниками, з якими спілкувалася й раніше і які все ще жили там зі своїми сім’ями. Вони плакали, почувши розповідь Юзефи, і благали її забрати дитину до себе, що жінка й зробила.

Упродовж усієї німецької окупації Юзефа Левчук та її донька переховували дівчинку, забороняли їй виходити з будинку. Проте Аделя була жвавим дитям, і невдовзі про її присутність дізналися сусіди. Коли окупанти почали цікавитися, хто ж ця дитина, Марія поширила чутки, що це її позашлюбна дочка. Народження дитини поза законом сприймалося серед односельців як велика ганьба для дівчини, та Левчуки не бачили іншого способу захистити свою маленьку підопічну.

Аделя ще довго залишалася з ними після війни, бо з її родини ніхто не вижив. Левчуки любили свою вихованку як рідну, але правди від неї ніколи не приховували. По закінченні школи Аделя переїхала до м. Вінниця, вийшла заміж, а в 1990-х рр. емігрувала з родиною до Ізраїлю. Але й перебуваючи там, продовжувала спілкування з рятівниками. За її клопотанням у 2002 р. Юзефа Левчук та її дочка Марія Паренюк (Левчук) визнані Праведниками народів світу.

/