Лещук Марія

Марія Лещук із шестирічним сином Іваном мешкала в с. Клубівці неподалік м. Івано-Франківськ (до 1962 р. – м. Станіслав). У 1939 р., з приходом до регіону «перших совітів», її чоловіка заарештували й посадили до в’язниці. Більше про нього жінка нічого не знала. У 1941 р. до регіону прийшли німецькі окупанти й почалися нові випробування. 1 серпня місто опинилось у новоствореному дистрикті «Галичина». Уже 12 жовтня 1941 р., в так звану криваву неділю, есесівці за співучастю української допоміжної поліції розстріляли близько 12 тис. євреїв. Для вцілілих 20 тис. через два місяці було офіційно створено Станіславське гетто.

Якось, пораючись біля худоби у хліві, Марія побачила в сіні незнайомого підлітка. Жінка розбудила його й почала вимагати пояснень. Хлопчина назвався Менахемом Дрешером, признався, що втік зі Станіславського гетто у вересні 1942 р. й, жебракуючи, блукає навколишніми селами. У гетто залишилися його мама Геня, сестричка Олена та брат Калман. Марія пожаліла хлопця й запропонувала йому залишитися. Для допитливих вигадала історію, мовляв, це родич її чоловіка, під час пожежі він утратив хату й батьків, а тому шукав прихистку. Насправді жінка дуже боялася, що Менахемове походження викриють, адже в селі періодично влаштовували облави то на євреїв, то на молодь, щоб відправити її на примусові роботи до Німеччини. Але все обійшлось, і хлопець прожив під опікою Марії до вигнання гітлерівців улітку 1944 р.

Після війни довідався, що з його родини не вцілів ніхто. У 1946 р. він покинув Радянський Союз, а ще через два роки емігрував до Ізраїлю.

Відвідавши Україну, в 1991 р. Менахем Дрешер розшукав родину своїх рятівників. Марія Лещук на той час померла, а Іван із сім’єю так і мешкав у с. Клубівці.

У 1991 р. Яд Вашем визнав Марію Лещук Праведником народів світу.

/