Литвиненко Мотря

Мотря Симонівна була звичайною селянкою. Вона проживала разом із чоловіком та сином у с. Веселинівка (до 1946 р. – Скопці) Баришівського району Київщини. На початку німецько-радянської війни, коли їй було 26, чоловіка забрали на фронт. Станом на жовтень 1941 р. село було окуповане гітлерівськими військами.

Через кілька тижнів у двері до Мотрі постукала жінка з двома хлопчиками-близнюками. Попросилася переночувати. Це була її знайома з міста. На ранок вона запитала, чи могла б господиня доглянути за дітьми й пояснила, що не є їхньою матір’ю. Мотря погодилася.

Малюків звали Роман та Павло. Брати на прізвище Бухгалтер народились у 1939 р. Їхня мати Любов Ейдліс померла наступного року, а батько Герш Бухгалтер у червні 1941 р. пішов на фронт (де й загинув). До його мобілізації сини жили в дідуся й бабусі – Пінхаса та Цилі Бухгалтерів. Під час окупації їх, як і більшість євреїв, розстріляли в Бабиному Яру, а дітей, ризикуючи життям прихистила в себе у квартирі сусідка. Коли дітей стало небезпечно переховувати в місті, вона домовилася зі своєю знайомою Мотрею Литвиненко, і та забрала їх до себе. Упродовж двох небезпечних років (від жовтня 1941 р. до листопада 1943 р.) вона піклувалася про них як про рідних. Після вигнання нацистів із Київщини, діти трохи більше ніж рік жили в неї.

Потім із війни повернувся чоловік Мотрі, у них народилася дівчинка. У 1944 р. Мотря віддала хлопчиків до дитячого будинку, сподіваючись, що їх розшукують батьки. Зрештою в 1952 р. Романа та Павла забрали дідусь і бабуся з боку матері – Залман і Хая Ейдліси. Вони жили в м. Київ.

Урятовані виросли, закінчили технікум, працювали на заводі. Вони розшукали свою рятівницю і вже не переривали з нею зв’язок.

2002 р. Мотрі Литвиненко присвоєно звання «Праведник Бабиного Яру».

30 листопада 2004 р. Яд Вашем удостоїв Мотрю Литвиненко почесного звання «Праведник народів світу». У 2006 р. їй було вручено орден «За заслуги» III ст.