Логвиненко Ганна

Ганна Логвиненко з п’ятьма дітьми проживала в с. Чижове на Одещині. Під час німецько-радянської війни окупанти завезли туди велику групу євреїв. Їх розмістили в колгоспних приміщеннях для худоби й залучали до сільськогосподарських робіт. Ганна познайомилася з Добою Волл та її доньками Кларою, Фірою і Фанею. Дівчатка були виснажені й страждали від голоду, тому подеколи втікали з табору й жебракували в селян.

18 лютого 1942 р. в робочому таборі відбувся масовий розстріл євреїв. Доба Волл виявилася серед жертв. Дівчаткам пощастило втекти й заховатися в будинку Ганни Логвиненко. Жінка запропонувала їм залишитись. Розуміла, що ризикує, але й сама будучи матір’ю, не змогла вигнати сиріт на вулицю.

Чотири місяці вони прожили в будинку Логвиненків. Ганнині діти опікувалися дівчатами, розважали й утішали їх після втрати матері. Старанно переховували то на горищі, то в хліві. Коли було безпечно, Клара, Фіра й Фаня вечеряли за одним столом з усією родиною, і це дуже їх підтримувало.

Улітку 1942 р. один із сусідів помітив Фаню на обійсті Логвиненків, і сестрам Волл довелося втікати. Того самого дня до Ганниної хати прийшли з обшуком. Нікого не виявивши, староста попередив жінку, що за нею стежитимуть.

Клара, Фіра й Фаня блукали сусідніми селами, жебракували й наймалися на роботу за їжу до кінця окупації в квітні 1944 р. Аж тоді вони повернулися до будинку Ганни й від того часу підтримували з нею родинні зв’язки. Пізніше сестри Волл переїхали до США.

У 1995 р. Яд Вашем визнав Ганну Логвиненко Праведником народів світу.