Лупенко Афанасій

Афанасій Лупенко з дружиною єврейкою Ханою Леєю Нестер проживав у м. Могилів-Подільський на Вінниччині. Працював ветеринарним лікарем. У 1936 р. в подружжя народилася донька Майя. У перші тижні німецько-радянської війни сім’я спробувала евакуюватись, але фронт наближався дуже швидко, тож доїхавши до м. Шаргород, їй довелося повертатися додому. Разом із Лупенками до м. Могилів-Подільський повернулася й Ханина сестра Сара із семирічною донькою Любою. Як виявилося, оселя Афанасія вже була зайнята іншими людьми. Отож він вирішив оселитися з родиною в приміщенні ветеринарної лікарні на околиці міста. Сару з Любою розмістив на конюшні поруч із лікарнею, а Хана та Майя проживали відкрито. Афанасій сподівався, що ніхто з місцевих не донесе окупаційній владі про національність його дружини. Селяни, які зверталися по допомогу в лікуванні худоби, здебільшого мовчали, бо знали Афанасія як досвіченого медика й доброго чоловіка, а румунські солдати, подеколи приводячи коней до ветлікаря, навіть не здогадувалися, що єврейка може жити не криючись.

Під час окупації Афанасій допомагав також Ханиному брату Пінхасові Нестеру. Щоб урятувати його родину від депортації, винайняв у місті квартиру на своє ім’я й забезпечував харчами та всім необхідним Пінхаса з дружиною і сином, аж доки минула загроза.

Після війни родина Лупенків оселилася в м. Чернівці. Афанасій помер у 1972 р., його поховали на єврейському кладовищі. Після смерті батьків Майя Лупенко з двоюрідною сестрою Любою емігрувала до Ізраїлю.

У 2001 р. Яд Вашем визнав Афанасія Лупенка Праведником народів світу.

/