Макари Роман та Ганна

Роман і Ганна Макари з маленькими дітьми Володимирою та Орестом проживали в м. Борислав. Родина була заможна, Роман, кваліфікований інженер-нафтовик, володів кількома свердловинами. Його батько Іван Макар обіймав посаду міського голови. Ганна була активною учасницею бориславського осередку організації «Союз українок».

Під час нацистської окупації, коли в місті почалися масові розстріли євреїв, до Івана звернувся бориславський лікар Елькан Хармелін із проханням заховати його сім’ю. Певний час він жив із рідними у трудовому таборі в будинку для лікарів, але розумів, що рано чи пізно, попри статус медика, їх знищать разом з усіма мешканцями табору.

Іван спрямував їх до сина Романа, який у підвалі свого будинку обладнав сховок, де впродовж усієї окупації мешкало 13 євреїв. Подружжя Макарів забезпечувало їх їжею та одягом, облаштувало для втікачів бібліотеку. Серед урятованих – львівські лікарі Рита Браунер, Хана Брюненграбер, Елькан, Регіна та Рауль Хармеліни.

Після війни всі врятовані емігрували до Австралії, однак підтримували зв’язки з рятівниками. Рита дізналася, що її родину вивезли до концтаборів, мама загинула в Аушвіці, батько дивом урятувався в Маутгаузені. У 1945 р. дівчина вийшла заміж за Рауля Хармеліна. Вони із вдячністю згадували родину Макарів, яка, ризикуючи своїм життям, рятувала чужі.

У 2015 р. Романа та Ганну Макарів удостоєно звання «Праведник народів світу».