Мартинці Тихон та Федора

Тихон та Федора Мартинці з дітьми проживали на хуторі поблизу с-ща Заболоття на Волині. 25 червня 1941 р. місцевість була зайнята частинами Вермахту.

Окупувавши регіон, нацисти відразу взялися до облаштування гетто для євреїв. Їх змушували працювати на лісорозробках та на ремонті доріг. Періодично вивозили невеликими групами й розстрілювали за юдейським кладовищем у західній частині м. Любомль. Місцеві жителі в міру можливостей допомагали євреям, передавали їжу, переховували їх по селах і лісах. Так урятувалося кількасот осіб. У жовтні 1942 р. всіх невільників гетто повели довгими колонами й розстріляли в кар’єрах цегельного заводу на північній міській околиці. У м. Любомль було страчено до 5 тис. осіб єврейського населення.

Через кілька днів після ліквідації гетто, рубаючи в лісі дрова, Тихон Мартинець побачив Вольфа та Беллу Шайнвальдів, їхню 16-річну дочку Соню та Беллиного брата Хершеля Лахтера. Вони мали жалюгідний вигляд і просили бодай щось поїсти. Чоловік запропонував утікачам перебратись у ту частину лісу, яка ближче до його оселі. За 2 км від хутора допоміг облаштувати криївку для зимівлі. Тихон або його дружина Федора з дітьми тепер могли передавати їм харчі й теплий одяг. Зима була дуже морозною, тому раз по раз усі євреї по черзі ходили погрітись і переночувати в оселі Мартинців.

Улітку 1943 р. єврейська родина приєдналася до партизанів. Хершель Лахтер загинув під час виконання одного із завдань.

Після війни Шайнвальди емігрували до США, зв’язки зі своїми рятівниками вони відновили тільки на початку 1990-х рр.

У 2001 р. Яд Вашем визнав Тихона та Федору Мартинців Праведниками народів світу.