Марченко Олена

Під час нападу Німеччини на Радянський Союз Олені Марченко було 19 років і вона жила з батьками та братом у м. Умань (нині – Черкаська область). Коли лінія фронту підступила зовсім близько до міста, сім’я евакуювалася на схід. Дівчина тоді працювала у великій пекарні, яка постачала хліб Червоній армії, тож не отримала дозволу на евакуацію разом із рідними.

30 липня 1941 р. німці окупували Умань. Через кілька днів Олена стала свідком того, як євреїв виганяють із домівок і відправляють на місце масового розстрілу. У натовпі вона раптом побачила своїх знайомих – сім’ю Шпараг. Григорій і Адольф Шпараги були давніми друзями Олени, їхня мати Міндлі працювала стоматологом.

Григорія не виявилося поруч з матір’ю і братом, бо він був лікарем інфекційної лікарні, від якої німці трималися чимдалі. Того вечора Олена одержала від нього записку: він просив її зайти до них додому і принести йому одяг та деякі особисті речі.

Зайшовши до помешкання своїх друзів, дівчина виявила, що воно геть розграбоване, там не залишилось ані одягу, ані будь-яких цінних речей. Тож вирішила віднести Григорієві одяг свого батька. У лікарні застала й Григорієвого молодшого брата Адольфа, якому вдалося втекти з місця розстрілу.

Олена забрала Адольфа до себе додому, бо сховати його в лікарні було неможливо. Пекарня, де вона працювала, закрилась, і дівчина намагалася роздобути гроші на прожиття, продаючи скромне майно своєї сім’ї.

У бюро працевлаштування їй запропонували роботу в таборі для радянських військовополонених, і вона погодилася. У таборі Олена дістала доступ до офіційних документів, один із яких викрала й передала Григорію. Той папір був виписаний на українське прізвище – на військовополоненого, якого звільнили й відправили додому. Із цим документом Григорій міг вільно покинути Умань і знайти роботу й житло в будь-якому іншому місці. Адольф прожив у Олени ще півтора року, поки сусіди почали ставити їй небезпечні запитання й вона була змушена відправити його до Григорія. Брати Шпараги пережили війну й залишилися в тісних дружніх стосунках з Оленою після визволення.

2 квітня 2000 р. Яд Вашем удостоїв Олену Марченко звання «Праведник народів світу».