Медведські Пелагея та Надія, Баранчук Кирило

Пелагея Медведська з донькою Надією проживала в м. Немирів на Вінниччині. Під час Голокосту вони переховували у своїй оселі трирічного Алекса Мільнера. Восени 1941 р. подруга розповіла Пелагеї про ситуацію родини хлопчика й попросила на певний час його прихистити. Жінка погодилась, і тієї самої ночі їй привезли єврейське дитя.

До війни Мільнери були жителями м. Чернівці. Злочини та репресії проти євреїв розпочалися там у липні 1941 р. Упродовж 5–9 липня в місті та околицях було вбито й закатовано понад 2300 осіб єврейської національності. Наступним кроком в антисемітських заходах румунської влади стало рішення використовувати чернівецьких євреїв на примусових роботах. 20 серпня 1941 р. у вигляді плакатів та публікації на шпальтах газети Bucovina з’явився наказ № 2459. Відповідно до нього все єврейське населення м. Чернівці та області від 18 до 50 років зобов’язане було з’явитися з документами, які засвідчують особу, й зареєструватися. Переписом для дальшого використання примусових робітників займалася «комісія з обліку та контролю євреїв».

В один із робочих таборів потрапила родина Мільнерів. У жовтні 1941 р. вони були депортовані до Трансністрії. Загалом упродовж 11 днів, від 14 до 24 жовтня, з Чернівецького гетто до Трансністрії вивезли 33 891 єврея. Згодом сім’я опинилась у Немирівському гетто. У вересні 1942 р., напередодні масового розстрілу, батьку Алекса вдалося винести сина за межі гетто й передати незнайомій жінці, яка пообіцяла знайти для дитини надійне укриття. Ця жінка була подругою Пелагеї, в будинку якої малюк прожив пів року. Хлопчик швидко звик до нової родини, особливо до Надії, яка з ним проводила весь час.

Тим часом батьків Алекса перемістили до робочого табору в с. Бугаків, неподалік м. Немирів. Рахель Мільнер була фармацевтом, її призначили лікаркою. Знайомлячись із місцевими жителями, жінка намагалася знайти когось, хто погодиться перевезти сина й переправити їх до Трансністрії. Допомогти зголосився Кирило Баранчук. Він забрав Алекса в родини Медведських і заховав на кілька тижнів у своєму будинку. Згодом до малюка приєдналися батьки. У березні 1943 р. Кирило перевіз Мільнерів у с. Перепеличчя, що на березі р. Південний Буг, а звідти втікачі дісталися до м. Могилів-Подільський. У місцевому гетто євреї залишалися до приходу в регіон Червоної армії.

У повоєнні роки єврейська родина емігрувала до Ізраїлю.

У 2001 р. Яд Вашем визнав Пелагею та Надію Медведських і Кирила Баранчука Праведниками народів світу.