Мейєри Василь та Анастасія

Німецькі війська окупували м. Житомир 9 липня 1941 р. Після оприлюднення 20 серпня 1941 р. указу Гітлера про створення райхскомісаріату «Україна» Житомирська й Вінницька області УРСР та південна частина Поліської області Білоруської РСР увійшли до складу генеральної округи «Житомир». Відповідно саме місто стало центром цієї адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно з переписом 1939 р., на території Житомирської області мешкало 125 007 євреїв, що становило 7,4 % загальної кількості її населення. Вони жили переважно в містах, зокрема 29 053 осіб – власне в м. Житомир. У цих даних не враховано євреїв, які до 1939 р. були громадянами Польщі або ж прибули до міста напередодні нацистської окупації як біженці із західних областей УРСР. Перший випадок знищення євреїв м. Житомир зафіксовано 19 липня 1941 р. Того дня було розстріляно сто осіб, яких звинуватили в «навмисних підпалах житлового фонду міста». Потім масові убивства євреїв із певною періодичністю тривали до завершення окупації.

Василь Меєр, німець за походженням, проживав у м. Житомир разом із дружиною-українкою Анастасією. До війни по сусідству з ними жила єврейська сім’я на прізвище Гріпс.

9 липня 1941 р. частини Вермахту окупували Житомир, і невдовзі місцевим євреям було наказано звільнити свої будинки й переселитися до гетто. Спочатку їм дозволяли виходити за огорожу, щоб купити їжі, але дуже скоро заборонили, тож мешканці виявилися фактично приречені на голодну смерть.

Через кілька тижнів євреїв почали групами виводити й розстрілювати на краю ровів, викопаних спеціально для цього в районі Богунія, на околиці міста. Гітля Гріпс та її маленький син Леонід були серед тих, які останніми прибули до розстрільних ям. За кілька секунд до того, як пролунали постріли, жінка штовхнула хлопчика в яму й сама впала туди, встигнувши це зробити, поки їх не наздогнали кулі.

Вночі мати й син, закривавлені, вибралися з-під мертвих тіл. Гітля помітила, що хлопчик поранений у ногу, тож вирішила разом із ним повернутися до м. Житомир, де вони попрямували до будинку Мейєрів. Ті переховували їх у себе кілька тижнів, доки рана загоїлася.

Коли німці окупували м. Київ і почали стрімко просуватися на схід, Гітля, чий чоловік був на фронті, вирішила, що найбезпечніше покинути м. Житомир. Через своїх знайомих вона одержала підробні документи на російське ім’я.

У 1943 р. Гітля й Леонід Гріпси перетнули лінію фронту в районі м. Харків. Після війни вони повернулися до м. Житомир, де продовжили дружбу з Мейєрами.

13 вересня 1998 р. Яд Вашем удостоїв Василя й Анастасію Мейєрів звання «Праведник народів світу».