Мельники Амос, Федір та Михайло, Бондар (Куриленко) Поліна, Нейман Емеліна

Амос Мельник жив у с. Кануни на Житомирщині. Його старший син Федір здобував медичну освіту в м. Житомир і з початком війни був мобілізований на фронт. Наприкінці липня німці окупували село й майже відразу почали переслідувати євреїв.

Найближчими друзями та сусідами Мельників була єврейська родина Шубертів. Троє старших дітей Йосипа та Розалії евакуювалися на схід, а 17-річна Софія і 14-річна Іда залишилися з батьками. 13 вересня під час облави всіх місцевих євреїв зігнали до гетто в м. Новоград-Волинський (нині – м. Звягель). Йосип та його доньки врятувалися, бо працювали в полі. Односельці попередили їх про небезпеку й порадили пересидіти в лісі. За кілька тижнів вони дізналися, що Розалію розстріляно. Йосипа з доньками переховував Амос Мельник у своїй оселі. Це було дуже небезпечно, адже про дружбу між двома родинами знали всі місцеві мешканці. Поліцай Гліщук періодично наглядав за будинком Мельників, тому рятівникам доводилося шукати для євреїв тимчасові укриття в лісі й сусідніх селах. Певний час сестри переховувалися в с. Гульськ у Поліни Куриленко, шкільної подруги Софії Шуберт, а також у її сусідки Емеліни Нейман. Емеліна, німкеня за походженням, мала деякі привілеї в німецької влади і вміло ними користувалася, допомагаючи тим, хто потребував. Ризикуючи власним життям та життям двох маленьких донечок, вона надала Софії та Іді прихисток у своїй оселі. У січні 1943 р. дівчата дізналися, що їхнього батька Йосипа Шуберта піймали. Гліщук публічно розстріляв єврея на шкільному подвір’ї і заборонив хоронити тіло.

Уночі Амос та його син Михайло поховали свого друга, за що теж були засуджені до розстрілу. Утім, завдяки зусиллям німкені Емеліни, брат якої працював у поліції, смертний вирок було замінено на довічне ув’язнення. Амос і Михайло вийшли на волю в 1944 р., після вигнання гітлерівців із м. Новоград-Волинський.

Федір, якому вдалося вирватися з німецького полону, приєднався до партизанського загону і згодом забрав до себе Іду та Софію.

Після війни він одружився із Софією, і вони прожили у щасливому шлюбі 46 років. Іда після війни переїхала до Білорусі.

У 2001 р. Яд Вашем визнав Амоса, Федора та Михайла Мельників, Поліну Бондар (Куриленко) та Емеліну Нейман Праведниками народів світу.