Мельник Гнат і Параска

Гнат і Параска Мельники з чотирма дітьми-підлітками проживали в с. Крупець на Хмельниччині.

Улітку 1942 р., через рік після початку німецької окупації, Гнат привів додому 10-річного хлопчика, якого знайшов у копиці сіна на колгоспному полі. Перелякана дитина назвалася Толиком. У малого опухла й дуже боліла нога. Параска взялася лікувати його примочками з лікарських трав, і за кілька тижнів біль зник. Подружжя розуміло, що це єврейська дитина. Згодом хлопчик і сам признався, що його справжнє ім’я Зус Глікштейн і що його батьки, старша сестра Циля та інші родичі загинули в гетто м. Славута. Мельники вирішили залишити Зуса, хоча сусіди бачили єврейську дитину на їхньому подвір’ї і попереджали про наслідки переховування євреїв. Під час облав хлопчик біг у поле або до самотньої сусідки Ганни Лаврук.

Утім, невдовзі окупаційна влада запідозрила Гната у зв’язках із партизанами і його будинок опинився під постійним наглядом. Переховувати Зуса можливості надалі не було, тож чоловік зумів переправити хлопця до своїх родичів на захід країни.

Параска, на жаль, невдовзі померла. Після війни Гнат одружився знову, розшукав Зуса й підтримував як рідного сина.

У 1990 р. Зус Глікштейн переїхав до Ізраїлю.

У 2002 р. Яд Вашем визнав Гната й Параску Мельників Праведниками народів світу.