Мельник Пелагея, Липа Мефодій

Пелагея Мельник та її п’ятеро синів мешкали в с. Котюжани на Вінниччині. До війни в навколишніх селах існували великі єврейські громади. З місцевою родиною Менакерів Пелагея мала дружні стосунки, їхні діти теж товаришували. Напередодні німецько-радянської війни старшого сина Менакерів призвали на службу в Червону армію. Там Яків зустрів вторгнення нацистів в Україну, в прикордонних боях потрапив у полон, звідки втік, перш ніж стало відомо про його єврейське походження. До рідного села дістався восени 1941 р., коли Вінниччина вже була окупована й розпочалося переслідування євреїв. Яків дізнався, що його родина встигла евакуюватися на схід, а в їхньому будинку живуть окупанти, тому попросив прихистку в сусідки – Пелагеї Мельник.

Пелагеїні сини спорудили сховок у господарській споруді, де переховували Якова.

Улітку 1942 р. нацисти посилили облави на українців із метою вивезення їх на примусові роботи до Німеччини. П’ятеро дітей Пелагеї тепер і самі опинилися в небезпеці, тож для Якова знайшли інший сховок – на обійсті в сусіда – Мефодія Липи. Чоловікові згодом вдалося дістати для єврея документи на німецьке ім’я, з якими той вільно проживав на окупованій території до вигнання гітлерівців.

Після війни Яків Менакер відновив зв’язок зі своїми рятівниками й підтримував його після переїзду до Ізраїлю.

У 1983 р. Яд Вашем визнав Пелагею Мельник та Мефодія Липу Праведниками народів світу.

/