Мельничук Катерина, Хуторна Надія, Здітовецька Євгенія, Ніколаюк Дарія

Катерина Мельничук із двома дітьми проживала в с. Обозівка на Вінниччині. Жінка сама утримувала сім’ю, тому напередодні війни здала одну кімнату в своєму будинку родині Пікманів із м. Погребище. Веніамін Пікман працював ковалем, мав добру репутацію й брався за будь-яку роботу. Селяни розплачувалися переважно харчами.

У серпні почалася гітлерівська окупація, і майже відразу – переслідування євреїв.

За кілька тижнів на Катерину хтось доніс, що в її оселі живе єврейська сім’я. Родину Пікманів заарештували. У ніч арешту їхня донька, дев’ятирічна Фаня, була в сусідки Надії Хуторної, тож дівчинці пощастило. Катерина вирішила врятувати дитину й почала шукати їй надійний прихисток. Розповіла малій, що її батьків та брата більше немає і треба бути дуже обережною, щоб вижити.

Облави почастішали, і в середині жовтня 1941 р. 5-та німецька оперативна команда в м. Погребище, де було найближче гетто, розстріляла практично все єврейське населення – майже 1360 осіб.

Катерина звернулася по допомогу до своєї племінниці Дарії Ніколаюк, яка проживала в сусідньому с. Скоморошки. Упродовж двох місяців Фаня ховалася в оселі Дарії, а потім Катерина знову забрала її до себе. Під час облав дитину навчили втікати в поле або в ліс. Усі схованки їй показувала, а інколи й супроводжувала її сусідська дівчина Надя Хуторна. Якось – завела її до тітки Євгенії, яка мешкала на краю села. Старенька хата біля лісу не привертала уваги, тож залишатися там було відносно безпечно. Фаня допомагала Євгенії доглядати трьох малюків.

Після вигнання із села в січні 1944 р. гітлерівців Фаня Пікман упродовж року жила в Катерини Мельничук, аж поки знайшлася її тітка. Згодом разом із родичами вона оселилася в м. Київ.

Протягом життя підтримувала теплі стосунки з усіма, хто допоміг їй вижити в лихоліття.

У 1999 р. Яд Вашем визнав Катерину Мельничук, Надію Хуторну, Дарію Ніколаюк та Євгенію Здітовецьку Праведниками народів світу.