Михальські Ванда, Йосип, Параска та Лідія

Під час нацистської окупації Ванда Михальська та її родичі допомогли уникнути страти єврейській сім’ї Коберників.

Напередодні німецько-радянської війни Олексій та Лідія Коберники працювали в місцевій школі. Чоловік викладав фізику й математику, дружина – російську мову та літературу. Їхньому синові Анатолію в 1941 р. виповнилося три роки. Після окупації населеного пункту Лідію із хлопчиком відправили до Кодимського гетто, Олексій тоді перебував у м. Одеса.

В смт Кодима (нині – м. Кодима Подільського району, Одеська область) Лідія зрозуміла, що вона знову при надії. Умови, в яких довелося жити, були жахливі й зовсім не сприяли збереженню вагітності. Коли всі запаси їжі закінчилися, продукти євреям почали приносити місцеві жителі. Передавали вони також одяг, взуття, питну воду з криниці. Багатьом невільникам вдалося втекти до н. п. Чечельник, Балта, Будеї, Саврань, Бершадь та інших місць, які вони вважали безпечними. Хтось гинув, а хтось завдяки добрим людям знаходив порятунок.

Лідії Коберник теж пощастило дістатися рідного села, але йти додому вона боялася. Єврейка постукала до оселі молодої вдови Ванди Михальської. Колись вона працювала разом із Вандиним чоловіком, якого в 1938 р. репресували. Жінка відгукнулася на прохання, впустила до хати виснажену єврейку з дитиною, нагодувала, обігріла. Під час блукань лісом маленький Толик обморозив ноги й майже місяць не міг ходити. Ванді взялися допомагати родичі – брат її покійного чоловіка Йосип Михальський із дружиною Параскою. Вони повідомили Олексія Коберника, що його дружина та син живі й перебувають у відносній безпеці.

Узимку 1942 р. той перевіз родину додому, де невдовзі народилися близнючки Галя та Оленка. Галя прожила тільки два місяці, Оленка – два роки, до наступного арешту Лідії в січні 1943 р. Олексій співпрацював тоді з радянськими партизанами та підпільниками й почав шукати способів визволити дружину з гетто в м. Рибниця (нині – Республіка Молдова). Толика вдалося вчасно переховати в будинку Йосипа Михальського, дитиною опікувалася його 15-річна донька Ліда. У березні 1943 р. Лідії Коберник вдалося вирватися з гетто завдяки друзям чоловіка, але вже за кілька днів вона дізналася, що Олексія стратили гітлерівці. Через чотири місяці після його загибелі жінка народила доньку Тамару.

По війні вона й надалі працювала вчителькою, протягом життя підтримувала дружні зв’язки зі своїми рятівниками.

У 2009 р. Яд Вашем визнав Ванду Михальську, Йосипа й Параску Михальських та їхню доньку Лідію Праведниками народів світу.