Мозілова Наталія та Лаптєва Анна

До війни Анна Лаптєва проживала в містечку Здолбунів на Рівненщині. Її сестра Наталія Мозілова тільки-но закінчила педагогічне училище й працювала вчителькою молодших класів у с. Жабокрики. Саме тут вона познайомилась із єврейкою Євгенією Чернявською – жителькою сусіднього села, яка вчителювала в тій самій школі.

За кілька днів до нападу Німеччини на Радянський Союз закінчився навчальний рік у школах. Євгенія та Наталія вирішили відвідати своїх родичів під час літніх канікул і планували незабаром зустрітися знову, однак війна кардинально змінила їхні плани. Подруги не бачилися понад рік. За цей час Наталія вийшла заміж і переїхала жити до м. Ровно (нині – м. Рівне).

Якось у вересні 1942 р. у двері до подружжя постукала дівчина. Це була Євгенія Чернявська, яка дивом пережила перший рік панування нацистів. Її фізичне й моральне здоров’я було підірване, рідні загинули. Дівчина мала документи на проїзд, поганенько говорила українською і навіть роздобула паспорт на українське прізвище, але ніде не почувалася в безпеці.

Адресу Наталії вона отримала від спільної знайомої, яка вийшла заміж за поліцая, тож не могла прихистити єврейку в себе. Наталія з чоловіком одразу погодилися переховувати дівчину, допоки буде потрібно. Крім того, вона познайомила Євгенію зі своєю сестрою Анною Лаптєвою, чоловік якої мав зв’язки з партизанами.

Коли до Наталії та Володимира приходили гості, Євгенія переховувалася в Анни. Одного разу чоловіка викликали до поліцейського відділку, розпитували про квартирантку. Він не признався, що Євгенія – єврейка, однак поліцаї вирішили навідатися до їхньої домівки. Дівчина мерщій утекла з будинку своїх рятівників – не встигла навіть узутися. У неї були документи, виписані на дівоче прізвище Наталії. Завдяки їм того самого дня вона дісталася м. Житомир, потім м. Вінниця, а згодом оселилась у м. Жмеринка. Саме там Євгенія дочекалася вигнання нацистів навесні 1944 р. Оскільки вся її родина була знищена – вирішила емігрувати до Канади.

У 2001 р. Яд Вашем удостоїв Наталію Мозілову та Анну Лаптєву звання «Праведник народів світу».