Морозова (Чуловська) Неоніла, Гладко (Бондар) Олена, Стефанська (Михайлюк) Франя

Неоніла Чуловська під час німецько-радянської війни проживала з батьками в м. Вінниця. Обласний центр перебував у окупації від 19 липня 1941 р. до 20 березня 1944 р. Убивства євреїв почалися майже з перших днів господарювання «нової влади». Перший їх розстріл поліцією безпеки був зафіксований у місті 29 липня. Це були 146 жертв із єврейської інтелігенції. Надалі страти періодично повторювалися. Жорстокі облави були проведені впродовж вересня 1941 р. Усіх спійманих відвозили до місця розстрілу на міську околицю, 19 вересня там було вбито близько 10 тис. осіб.

Якось у квітні 1942 р. Неоніла зустріла на вулиці свою колишню шкільну подругу Бузю Ройзман. Дівчина розповіла, що дивом уникнула розстрілу й переховується де доведеться. Неоніла привела її додому, адже була впевнена, що батьки допоможуть. Чуловські прийняли Бузю на кілька тижнів, бо в їхньому будинку вже знайшла прихисток інша знайома – Софія Тенцер. Тим часом підшукали іншу родину, яка погодилася прийняти дівчину-єврейку.

Упродовж кількох наступних місяців Бузя жила в українській сім’ї Бондарів, потоваришувала з їхньою донькою Оленою, дівчата-однолітки швидко знайшли спільну мову. Ситуація в місті залишалася напруженою, постійні облави були загрозою для всіх членів родини, тому Бондарі вирішили перевезти Бузю в с. Майдан до своєї знайомої Франі Стефанської. Християнська родина Стефанських свого часу пережила репресії радянського режиму, тому з великим співчуттям ставилася до страждань євреїв. У цій сім’ї Бузя Ройзман переховувалася до вигнання нацистів із регіону в березні 1944 р.

У 1996 р. Яд Вашем визнав Неонілу Морозову (Чуловську), Олену Гладко (Бондар) та Франю Михайлюк (Стефанську) Праведниками народів світу.

/