Мізіна Марія

Марія Мізіна, уродженка с-ща Томаківка на Дніпропетровщині, по закінченні Запорізького педтехнікуму, а потім Нікопольського вчительського інституту працювала за фахом у м. Нікополь Дніпропетровської області. 17 серпня 1941 р. місто окупували гітлерівці, а 3 та 5 жовтня там відбулися дві масові акції знищення євреїв. Маріїні друзі, подружжя Федір Вовк та Єлизавета Шкандель, рятували життя своєї приятельки – вчительки Сари Бакст. Та була заміжня за українцем, вони мали двох малюків.

Федір Вовк і його дружина вирішили допомогти Сарі з родиною. Спершу – сховали в себе вдома її старшого сина Віктора, а потім звернулися до Марії Мізіної – і та погодилася за необхідності прихистити жінку в себе.

Сара Бакст прожила в Марії Мізіної три місяці. Удень відсиджувалась у підвалі, а вночі піднімалася до квартири, де завжди могла перепочити, зігрітися й помитися.

Пізніше Федір Вовк дістав Сарі фальшиві документи й допоміг виїхати. Жінка мешкала відтак у далекому селі, й лише Федір та його дружина знали, де вона ховається. Коли Сара облаштувалась – перевіз до неї Віктора. Молодший син Олександр увесь час окупації провів із батьком-українцем.

Після вигнання нацистів (8 лютого 1944 р.), всі члени родини Бакстів повернулися до м. Нікополь.

Доля Марії Мізіної склалася драматичніше. У 1944 р. вона разом з іншими нікопольськими оунівками – Оленою Марченко, сестрами Марфою та Марією Мирошниченко – була заарештована НКВД, а пізніше засуджена. Насправді її провина перед радянською владою порівняно з іншими була вкрай незначна.

Як свідчать матеріали обвинувачення: «Мізіна М.П. у липні 1943 р. долучилася до Нікопольської ОУН, надала свою квартиру для зберігання націоналістичної літератури, друкарської машинки і для зустрічей керівників ОУН з учасниками цієї організації». До речі, звинувачення у зберіганні друкарської машинки Марія Мізіна заперечувала, на її користь виступали і свідки. Зокрема, чоловік Сари Бакст стверджував: «…за час перебування Мізіної Марії в окупованому німцями м. Нікополі нічого негативного в її поведінці я не помічав. Щоб вона підтримувала зв’язок з німецькими окупантами… мені невідомо».

Але термін ув’язнення Марії дали як небезпечному злочинцю – 15 років каторжних робіт. Перебувала вона в таборах біля м. Іркутськ.

У 1955 р. Марія Мізіна була звільнена, а в 1992 р. реабілітована. Після звільнення переїхала до м. Марганець Дніпропетровської області. Званням «Праведник народів світу» відзначена 12 липня 1998 р.