Назaренки Мойсей, Лукерія, Єфросинія, Надія та Василь

Мойсей та Лукерія Назаренки з дочками Єфросинією та Надією і сином Василем жили у с. Війтівці на Вінниччині. Василь у 1941 р. закінчив четвертий клас сільської школи, сестри були старші. У вересні 1941 р., коли село вже було окуповане нацистами й почалося винищення євреїв, батько, незважаючи на загрозу життю сім’ї, вирішив заховати вдома Етей Ядушвілер, яка в цей час шила його дітям пальта.

Тьотя Анюта (так звали швачку діти Назаренків) розповіла, що дуже хвилюється за свою доньку Бетю, яку востаннє бачила, коли в Немирові нацисти створили гетто. Єфросинія та Надія вирішили дізнатися про долю дівчини й вирушили до Немирова. Їм вдалося знайти Бетю, яка працювала на будівництві доріг, і допомогти їй утекти. У село дівчата повернулись утрьох.

Родина Назаренків майже два з половиною роки переховувала Анюту з донькою на своєму обійсті.

«Ховали там, де можна було. Залежно від пори року і обставин: то на горищі, то в погребі, то у хліві. Коли в селі траплялися облави, то їм доводилося по кілька тижнів жити серед поля в копиці сіна». Зі спогадів Василя Назаренка

В обов’язки 10-річного Василя входило дізнаватися про ситуацію в селі й непомітно носити в поле воду та харчі. Так тривало до приходу Червоної армії в березні 1944 р. Згодом Етей Ядушвілер із донькою переїхали до м. Вінниця. Протягом усього життя вони підтримували дружні стосунки з родиною Назаренків.

Із поверненням Червоної армії Мойсей Назаренко був мобілізований на фронт. У 1944–1945 рр. – рядовий, комірник 3-ї роти 103-го військово-дорожнього загону. Його старша донька Єфросинія Назаренко (Суденко) по війні закінчила Вінницький державний педагогічний інститут. Понад 30 років працювала вчителем історії у Вінниці.

Василь Назаренко по закінченні сільської семирічки вступив до Львівського залізничного технікуму, працював бригадиром із ремонту колій на залізничній станції м. Шепетівка. Після проходження строкової служби вирішив пов’язати життя з армією. По закінченні Одеського вищого військового об’єднаного командно-інженерного училища протиповітряної оборони був направлений у Далекосхідний військовий округ. Полковник, командир зенітно-ракетного навчального полку Василь Назаренко 34 роки прослужив у збройних силах. Від 1985 р. – у відставці. З родиною повернувся в Україну, проживає в Києві.

12 квітня 2018 р. Василь Назаренко та його дружина Лідія відсвяткували діамантове весілля (60 років подружнього життя).

2 січня 1995 р. подружжя Назаренків Мойсей і Лукерія та їхні діти Єфросинія, Надія та Василь удостоєні звання «Праведник народів світу».