Ніколаєнки Мирон, Пелагея, Петро, Марія, Володимир та Віктор

Подружжя Ніколаєнків, Мирон Прохорович та Пелагея Іванівна, проживало в с-щі Ворзель на Київщині. Родина мала чотирьох дітей. Старший, Петро, в червні 1941 р. закінчив середню школу. Марія, Володимир та Віктор були школярами.

23 серпня 1941 р. німецькі війська окупували населений пункт і того ж таки дня розстріляли 13 місцевих євреїв. Нова окупаційна влада сповістила жителів, що за переховування комуністів, комсомольців, євреїв та зброї на них чекає страта. Утім, родина Ніколаєнків вирішила чинити прихований опір гітлерівцям і надала у своїй оселі прихисток Петровому однокласнику Едмундові Цебровському. Батьків хлопця, які були лікарями, мобілізували на фронт. Мати Едмунда, єврейка, до війни очолювала місцевий санаторій, тож родина їхня була досить відомою.

Переховувати Едмунда Миронові та Пелагеї допомагали всі четверо їхніх дітей. Бувало, що старші, Петро й Марія, переводили свого підопічного до родичів, а молодші, Володя й Віктор, намагалися дізнатись у місцевих жителів якнайбільше новин про можливі облави. Якось у квітні 1942 р. Едмунд і Володя потрапили під облаву й були відправлені на примусові роботи до Німеччини. Хлопці назвалися братами й таким чином Едмундові пощастило приховати своє єврейське походження.

У 1999 р. фонд «Пам’ять Бабиного Яру» визнав Мирона й Пелагею Ніколаєнків та їхніх дітей Праведниками Бабиного Яру.

/