Осипчук Надія

До війни сім’ї Осипчуків і Бурдинських жили в смт Летичів на Хмельниччині в одному дворі, зустрічалися щодня, підтримували добросусідські стосунки. Вдова Надія Осипчук особливо подружилася з Ганною Бурдинською (в дівоцтві – Керцбурд) після смерті чоловіка останньої в 1940 р., співчувала її горю, допомагала як могла.

17 липня 1941 р. до Летичева вступили німецькі війська, невдовзі там створили гетто, де опинилась і Ганна Бурдинська із шестирічною дочкою Машею та чотирирічним сином Володею. Гетто було оточене колючим дротом, в’язні зазнавали щоденних принижень, репресій, страждали від голоду, холоду, хвороб. Надія Осипчук намагалася бодай якось полегшити становище приятельки, тож вечорами пробиралася до обумовленого місця біля загорожі й, ризикуючи бути схопленою, перекидала їй продукти, переважно хліб чи картоплю – те, що мáла. Завдяки її допомозі Ганна й діти протрималися в гетто півтора року.

Коли в січні 1943 р. стало відомо про його заплановану ліквідацію, Ганна вирішила врятувати бодай дітей. Під прикриттям темряви підвела їх до місця, де зазвичай зустрічалася з Надією, і, піднявши дріт, виштовхнула назовні. Подруга вже чекала їх з іншого боку. Сама Ганна Бурдинська загинула разом з іншими в’язнями гетто 30 січня 1943 р.

Надя ховала Машу і Володю на своєму обійсті до визволення міста в березні 1944 р.

Найчастіше місцем їхнього укриття був хлів, де тримали корову. Цілими днями діти сиділи в яслах, прикриті соломою та кукурудзинням, а вечорами Надія забирала їх у дім. Іноді, коли наставало затишшя, вони залишалися в будинку і вдень. Тоді їхнім прихистком була велика скриня, де зберігалися речі. Дочка господині Луїза, ровесниця Маші, допомагала матері доглядати за дітьми, носила їм їжу й напої, повідомляла, коли до помешкання наближалися чужі, бавилася з Машею та Володею. Деякі люди з двору знали таємницю Надії і допомагали їй рятувати дітей своїх колишніх сусідів. У вересні 1943 р. Луїза пішла до початкової школи. Повертаючись із уроків, вона навчала Машу та Володю всього, що сама дізналася за день.

Після визволення (березень 1944 р.) Маша стала однокласницею Луїзи. Дівчата разом закінчили 10 класів, а потім педагогічний інститут – обидві здобули вчительський фах. Маша та Володя залишилися жити у своєї рятівниці й після повернення радянської влади – на правах прийомних дітей, бо родичів не мали. Попри матеріальну скруту, Надія Осипчук не віддала їх у дитбудинок, а виростила сама, дала їм, як і Луїзі, освіту. Вона ставилася до всіх трьох дітей з однаковими теплом і любов’ю. Володя й Маша називали свою рятівницю мамою.

Надія Іванівна померла в 1997 р., у віці 89 років, у Хмельницькому, оточена турботою Луїзи та Маші, які все життя були одна одній ближчими, ніж рідні сестри.

20 серпня 2008 р. Яд Вашем удостоїв Надію Осипчук звання «Праведник народів світу».