Островські Олексій та Сабіна

Олексій та Сабіна Островські проживали в м. Проскурів (нині – Хмельницький). Під час німецької окупації Олексій працював на залізниці, молода дружина дбала про дитину, яку народила в 1942 р.

У листопаді 1942 р., після того як останні проскурівські євреї, ув’язнені в маленькому гетто, були вбиті, до будинку Островських прийшла 14-річна Етя Беренштейн. Олексій був другом батька дівчинки – Герша Беренштейна, який і показав їй оселю Островських задовго до цих подій, сказавши, що там у разі небезпеки вона знайде притулок.

Етя була єдиною з родини, хто вижив. Вона ховалась у Олексія та Сабіни кілька місяців, аж до середини 1943 р., коли до неї дійшли чутки, що в підконтрольній румунам Трансністрії є гетто і трудові табори, де євреї ще залишилися в живих.

Дівчинка мала тітку в с. Копайгород, тож попросила переправити її туди. Островські орендували віз, сховали в ньому Етю і привезли її в містечко Бар, що на південному березі р. Буг, уздовж якої проходив кордон між територіями, підконтрольними румунам та німцям. Там вони переночували в будинку Сабіниної сестри й наступного дня переправилися через річку. Невдовзі Етя знайшла свою тітку, і разом із нею залишалася в гетто аж до закінчення окупації 20 березня 1944 р.

Після війни дівчина оселилася в м. Київ і підтримувала зв’язок з Островськими. У 1990-х рр. Етя (на той час – Стежеренська) емігрувала до США.

31 травня 1999 р. Яд Вашем удостоїв Олексія та Сабіну Островських почесного звання «Праведник народів світу».