Банк портретів / Ошурко Микола, Марія, Іван, Петро, Анна, Яків, Микола та Марія

Ошурки Микола, Марія, Іван, Петро, Анна, Яків, Микола та Марія

Микола Ошурко (1887 р. н.), його дружина Марія та шестеро дітей – Іван, Петро, Анна, Яків, Микола й Марія – жили на своєму х. Юркове неподалік від с. Борове на Волині (нині – Рівненська область).

До 1939 р. с. Борове перебувало під владою Польщі, але після перерозподілу Європи територія Волині була приєднана до СРСР. Виникли проблеми: нові хазяї вороже ставилися до релігійних людей.

Ошурки були баптистами, і щонеділі глава сім’ї об’їжджав із візитом навколишні села, проповідуючи своїм одновірцям любов і пошану до дітей Ізраїля – обраного народу. Доводилося балансувати: з одного боку, пасторові Ошурку не хотілося наразитися на репресії радянської влади. З іншого – він убачав у проповідях сенс свого життя.

Микола Миколайович не припинив проповідувати й під час німецької окупації. Понад те, оскільки місцевим євреям стала відома його любов до їхнього народу, дім Ошурків перетворився на перевалочний пункт для багатьох утікачів від нацистів.

Серед урятованих були Олександр Шварцблат, Шмуель Розман, Ісраель Розман та чимало інших.

У вересні або жовтні 1942 р. на обійстя родини прийшло троє євреїв із с. Рафалівка, що приблизно за 30 км від с. Борове. Була неділя, і глави сім’ї вони не застали вдома, але його дружина й діти запросили гостей до будинку, нагодували, а потім поклали спати в сараї.

Наступного ранку Ошурки покликали євреїв розділити з ними сімейну трапезу. Вислухавши від кожного розповідь про те, що йому довелося пережити, Микола Миколайович порадив одному з них повернутися до сім’ї, яка все ще залишалася в c. Рафалівка. Іншому запропонував спробувати пожити під чужим ім’ям, а третього єврея, Олександра Шварцблата, який утратив усю свою родину, запросив залишитися під своїм дахом.

Олександра сховали на молотилці, де той проводив більшу частину свого часу. Він приходив у будинок Ошурків тільки щоб приєднатися до сімейної трапези.

До нього добре ставилися в цьому домі, він відчував, що члени сім’ї вважають за честь нагоду переховувати єврея. Із настанням зими Олександр перемістився в будинок і ховався лише зі з’явою чужих.

Загалом утікач пробув у будинку Ошурків вісім місяців. Потім прийшли радянські партизани, і він вступив у їхні лави. У партизанах залишався аж до березня 1944 р., коли з краю було вигнано гітлерівців. Наприкінці 1940-х років Олександр Шварцблат виїхав до Ізраїлю.

Відновивши в 1987 р. зв’язок із родиною Ошурків, він запросив двох дітей Миколи та Марії до себе погостювати.

27 липня 1988 р. Яд Вашем присвоїв Миколі й Марії Ошуркам, а також їхнім дітям Іванові, Петру, Анні, Якову, Миколі та Марії почесне звання «Праведник народів світу».

Ігор Кулаков

м. Київ

Національний музей історії України у Другій світовій війні

  • fingerprintАртефакти
  • theatersВідео
  • subjectБібліотека
  • commentКоментарі