Панченко Марина, Галина, Поліна та Катерина

Родина Панченків проживала в с. Крива Руда на Полтавщині. З початком німецько-радянської війни Михайло Панченко був мобілізований до Червоної армії й загинув на фронті. Його дружина Марина залишилася з доньками: 19-річною Галиною, 13-річною Поліною та 11-річною Катериною.

Серед їхніх сусідів і друзів було подружжя Качанів: українець Олексій та єврейка Феодосія. Чоловік був місцевий, тоді як жінка з’явилася в селі після заміжжя, в 1934 р. Про її національність знали всі селяни, й так трапилося, що після початку німецької окупації на неї хтось доніс. Феодосію затримали й повезли до районної управи допоміжної поліції. Олексій побіг за підводою, на якій сиділа дружина з новонародженою донькою на руках. Сусіди тим часом забрали до себе двох старших дітей, семирічного Павла та однорічну Ніну. Наступного дня вбитий горем Олексій Качан повернувся до села. Йому так і не вдалося врятувати Феодосію та найменшу доньку. Злякавшись, що поліція забере і двох інших дітей, він вирішив сховати їх у Марини Панченко.

Марина та її доньки взяли на себе турботу про Павла й Ніну, незважаючи на страх та скрутне матеріальне становище сім’ї. Невдовзі Олексій Качан подався до радянських партизанів, а Панченки весь цей час переховували його дітей у себе, не випускали на вулицю, а при візитах сторонніх ховали у спеціальному схроні в глибині погреба.

По війні врятовані діти повернулися до батька. Вони виросли, створили свої сім’ї і все життя прожили в с. Крива Руда. Поліна та Катерина, дві молодші дочки Марини Панченко, наприкінці 1990-х рр. переїхали до сестри Галини в Ізраїль і мешкали в м. Єрухам.

/

10 грудня 2001 р. Яд Вашем удостоїв Марину Панченко та її доньок Галину Панченко, Поліну Каліверду (Панченко) й Катерину Мовчан (Панченко) почесного звання «Праведник народів світу».