Пендерецькі Федір, Ганна та Микола

Федір і Ганна Пендерецькі проживали в с. Тенетники (нині – Івано-Франківський район) на Івано-Франківщині. Федір був лісником. 16-річного сина Миколу побожне подружжя баптистів виховувало в любові до Господа й шані до ближнього.

На початку липня 1941 р. регіон був окупований німецькими військами, які почали встановлювати «новий порядок». Передусім обмеження стосувалися єврейського населення. У містах та селищах Івано-Франківщини для нього були створені гетто і трудові табори. Єврейські житлові райони існували в сусідніх м. Бурштин та смт Букачівці (нині – с-ще Букачівці Івано-Франківського району). У квітні 1942 р. євреїв с. Тенетники переселили до смт Букачівці. Восени 1942 р. сільські жителі дізналися, що всіх ув’язнених почали вивозити до табору смерті в м. Белжець (Польща). Тих, хто намагався втекти, розстрілювали. Одна зі страт відбулась у полі неподалік с. Тенетники.

Наприкінці 1942 р. під час одного з обходів лісу Федір Пендерецький натрапив на кілька сховків, де мешкали євреї – поодинці й родинами. Лісник не виказав їх – поспівчував: приніс харчів, теплого одягу. Крім того, допомагав їм будувати землянки й повідомляв новини зовнішнього світу. Серед євреїв, які там переховувалися, були втікачі з гетто м. Бурштин, смт Букачівці, м. Рогатин. До їх порятунку долучилися Ганна й Микола. Вони доправляли до лісу провізію. Микола часто добирався туди сам, із їжею на плечах. Особливо симпатизував Федір Пендерецький єврейським дітям, зокрема восьмирічному Якову Дікману.

Одного разу Шимон Нагельберг, уродженець сусіднього с. Чагрів, прибув до лісу після втечі з трудового табору, а потім певний час переховувався в родини Павлишиних та в їхнього сусіда Федора Лубінця. Пендерецького Шимон попрохав надати притулок єврейській жінці, яку зустрів у лісі. Федір зустрівся з нею і потайки привів до сховку. Таким чином під опікою лісника та його родини виявилося 16 євреїв. Серед тих, хто пережив війну завдяки Пендерецьким, були: лікар Ліпа Шумер із дружиною, Яків Фельдман із дружиною, Цалі та Шансія Драч, сім’я Йозефа Костена, Мендель Дікман та його син Яків, Ізраїль Еренберг із дружиною, брати Шиффери, Абрахам Бієн, Оскар Шенклер.

Після війни ті, хто вижив, покинули цю територію, дехто емігрував до Ізраїлю, інші – до Сполучених Штатів. Проте вони й надалі підтримували стосунки зі своїми рятівниками. У 1997 р. Федір, Ганна та Микола Пендерецькі були визнані Праведниками народів світу.

/