Перемоти Іван і Тетяна

Іван і Тетяна Перемоти до початку німецько-радянської війни проживали з двома дорослими синами в м. Мерефа на Харківщині. Чоловік працював директором місцевої школи, викладав математику та фізику, а дружина займалася домашнім господарством. Коли почалася війна, обидва сини евакуювалися на схід СРСР разом із підприємствами важкої промисловості, на яких працювали.

У жовтні 1941 р. Мерефу окупували німецькі війська. Група офіцерів Вермахту заквартирувала в оселі Перемотів. Іван і Тетяна змушені були віддати окупантам дві кімнати у своєму будинку, а самі тулилися в сінях. Але навіть незважаючи на такі умови проживання, подружжю вдалося врятувати єврея Віктора Рудника, шкільного товариша одного із синів.

Віктор прийшов до них у грудні 1941 р. Вигляд мав виснажений, бо втік із полону, а потім кілька тижнів діставався до рідного містечка. Іван і Тетяна сказали німцям, що це їхній син, якого випустили з табору для військовополонених. Нацисти повірили й не чіпали чоловіка, бачачи його стан.

Дещо окріпнувши, Рудник вирішив не випробовувати долю й не наражати українську родину на неприємності. Іван дав йому документи одного із синів і допоміг вийти з м. Мерефа. Навесні 1942 р. Віктор приєднався до частин Червоної армії й у травні брав участь у Другій битві за Харків.

Після війни врятований відновив зв’язки з рятівниками й завжди був вдячний за їхній відважний вчинок.

У 1998 р. Яд Вашем визнав Івана й Тетяну Перемотів Праведниками народів світу.