Петровський Василіан

Василіан Петровський, освічений і заможний чоловік, мешкав у м. Коломия, Станіславської (нині – Івано-Франківська) області. У місті знаходили спільну мову українці, поляки, євреї, представники інших національностей. Петровський часто співпрацював із євреєм Давидом Лікворником, який тримав майстерню по роботі з металом.

Під час німецько-радянської війни на початку липня 1941 р. місто окупували угорські війська. Життя єврейської громади помітно змінилось. Уже першого дня окупанти зібрали 20 найповажніших її представників, змусили їх повалити пам’ятник Леніну, а потім розстріляли. Наприкінці місяця всіх євреїв зобов’язали носити пов’язки із зіркою Давида й стали залучали до примусових робіт: очищення вулиць, парку, каналізації, ремонту доріг.

Німецька адміністрація, яка прийшла до м. Коломия в серпні 1941 р., створила юденрат, зобов’язала євреїв здати золото, срібло та коштовності. Перша масова страта їх у місті відбулась у день юдейського Нового року – Рош га-Шана. Близько 3 тис. осіб було зібрано за три доби до того в приміщенні тюрми і зрештою розстріляно в Шепарівському лісі. Акції знищення євреїв – як власне коломийських, так і депортованих з Угорщини та ближніх міст і містечок – відбувалися до кінця 1941 й упродовж 1942 рр.

У листопаді 1941 р. євреїв міста почали переселяти до гетто. Територія його була огороджена високим парканом із колючим дротом, її охороняли німецька жандармерія, українська та єврейська поліція. Серед мешканців гетто опинилася родина Давида Лікворника. Щодня невеликими групами невільники виходили на роботи. Одного ранку Василіан Петровський зустрівся з такою групою. Помітив у ній Давида і, вболіваючи за долю свого давнього приятеля, запевнив, що в разі необхідності той завжди може розраховувати на нього й на прихисток у його домі.

За кілька тижнів після тієї зустрічі окупанти розпочали в Коломийському гетто чергову акцію зі знищення непрацездатних євреїв, а решту вивезли до концтабору Белжець. У хаосі, який зчинився, Давид Лікворник та його син Ієшаягу заховалися між будівлями й уночі втекли на волю. Уникнувши таким чином транспорту в табір смерті, вони попрямували до Василіанового будинку. Петровський, як і обіцяв, знайомим не відмовив. Дім його був оточений густим садом. У будівлі поруч господар здавав у оренду невеличкі квартири. В одній із них мешкали дві польки, а в іншу він поселив утікачів. Квартиранткам повідомив, що їхні нові сусіди – робітники, які ремонтуватимуть господарські споруди. Коли залишатися в будинку відкрито стало небезпечно, Давид та Ієшаягу викопали укриття під підлогою (де й прожили аж до повернення радянських військ). Згодом до них приєдналися їхні рідні – сім’ї Айзенкрафтів і Блюми Фогель – та інші євреї, яким теж пощастило втекти з гетто. Загалом у сховку Василіана Петровського рятувалося 16 осіб. Кожна родина викопала собі окреме укриття – тож квартира мала тепер менш підозрілий вигляд.

Самотужки дбати про стількох утікачів було складно. Василіанові допомагала його двоюрідна сестра Геня. Ховаючись від сусідів, щоб не привертати уваги, Петровський закуповував харчі невеличкими партіями, готував і приносив своїм підопічним їжу у відрі, з якого годував свійських тварин.

Рятуючи євреїв, Василіан ризикував життям і всю війну не міг позбутися страху. Щоразу, почувши, що неподалік викрито євреїв, він дедалі більше тривожився за себе й мешканців свого прихистку. Та попри це, від турботи про стражденних не відмовився. Допомагав під час нацистської окупації Петровський також іншим знайомим. Зокрема, за кілька місяців до вигнання гітлерівських військ із м. Коломия вирішив підробити документи для двох українців, яких мали відправити на примусові роботи в Німеччину. Утім, його впіймали за цим заняттям і запроторили до тюрми. Відтоді й до приходу Червоної армії єврейськими втікачами опікувалася Геня.

Після Другої світової врятовані Давид та Ієшаягу Лікворники емігрували до Польщі, а звідти в Ізраїль. У Польщі вони дізналися, що Василіан Петровський постраждав і від радянської влади. Його заарештували як «капіталіста». Відбувши покарання, він повернувся до м. Коломия.

У 1996 р. Яд Вашем удостоїв Василіана Петровського звання Праведника народів світу. Його сестра Геня, яка поруч із братом ризикувала своїм життям, допомагаючи приреченим на знищення євреям, офіційно відзначена, на жаль, не була. Та це аж ніяк не применшує і її участі у шляхетній справі порятунку переслідуваних.