Полоз Марія, Романова (Полоз) Тамара, Соколова (Полоз) Валентина

Марія Полоз із дорослими доньками Тамарою та Валентиною проживала в м. Житомир. 9 липня 1941 р. обласний центр був зайнятий нацистськими військами. Уже в перші дні окупації його єврейські жителі стали жертвами нової влади. 19 липня 1941 р. понад 100 з них було розстріляно – начебто за підпали міських будівель. Наступними днями антиєврейське насильство набирало обертів. Загалом упродовж липня – серпня 1941 р. в м. Житомир убили близько 2 тис. євреїв. Вересень став одним із найкривавіших місяців за весь період окупації краю (28 тис. жертв).

Напередодні ліквідації гетто в м. Житомир 19 вересня 1941 р. звідти вдалося втекти Шейндл Штейнберг із донькою Кларою. Вони вирішили звернутися по допомогу до родини Полозів. Клара Штейнберг і Тамара Полоз були подругами дитинства, до війни навчалися в одній школі. Марія та її доньки на кілька днів заховали втікачок у своїй оселі, але облави та обшуки в місті були настільки жорсткими, що єврейкам довелося покинути сховок, аби не наражати на небезпеку українську родину. Вони вирішили дістатися до м. Київ. Їм здавалося, що у великому місті значно легше вижити. Перед утечею Валентина Полоз віддала Кларі свої документи, які потім допомогли їй вижити, а Шейндл довелося прикидатися німою, бо вона мала сильний акцент.

Через кілька місяців вони повернулися до м. Житомир і знову попросилися пожити в Полозів, а згодом переїхали в м. Бердичів. Там Клара знайшла роботу й разом із матір’ю дочекалася вигнання нацистів із регіону.

Після війни дві родини підтримували дружні стосунки, та після заміжжя дівчата поступово втратили зв’язки. Лише в 1990-х рр. Клара Зальцман (Штейнберг), уже мешкаючи в Ізраїлі, відшукала контакти Валентини Полоз.

У 1998 р. Яд Вашем визнав Марію Полоз та її дочок Тамару Романову й Валентину Соколову Праведниками народів світу.