Пустовалова Олена, Бобовики Євгенія та Віктор

Під час нацистської окупації Києва Євгенія Бобовик із дітьми Віктором (1923 р. н.) та Оленою (1927 р. н.) мешкала на вулиці Горького (нині – Антоновича) в одному будинку з єврейською родиною Склянських. Ігор Аронович Склянський із початком війни пішов на фронт, а в Києві залишилися його дружина Марія та двоє синів: дворічний Георгій і чотирирічний Олександр. Мати Ігоря Ханна і його сестра Рахіль Шварцман із сином Михайлом та донькою Люсею загинули в Бабиному Яру.

Віктор Бобовик перебував у місцевому винищувальному загоні. Ховаючись від облав, зробив під своїм письмовим столом таємний лаз до підвалу. Потрапити до нього можна було лише висунувши всі шухлядки столу. Його товариш Михайло Земчонок із сусідньої квартири прокопав хід до підвалу зі свого боку і з’єднав обидві квартири. У цьому сховку родина Бобовиків майже два роки переховувала двох сусідських хлопчиків. Це було складно й ризиковано, адже маленькі діти шуміли та плакали. З ними весь час перебував хтось зі старших – Віктор, Олена або їхня мама.

Братів Склянських охрестили в костелі Св. Олександра, надягли на них католицькі хрестики. Та на родину хтось доніс. У листопаді 1942 р. Євгенію Бобовик викликали в комендатуру на допит, але вона запевнила поліцаїв, що ніяких єврейських дітей у їхньому будинку немає. Відтоді хлопчиків почали переховувати ретельніше. Їхній батько Ігор Аронович після тяжкого поранення, отриманого в боях на території Латвії у вересні 1944 р., був комісований. Після лікування повернувся до Києва. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ст., медалями «За бойові заслуги», «За відвагу».

По війні родини Склянських та Бобовиків підтримували дружні стосунки.

31 жовтня 2002 р. Яд Вашем удостоїв Євгенію Бобовик та її дітей Віктора Бобовика й Олену Пустовалову звання «Праведник народів світу». Родина має звання Праведників Бабиного Яру. У 2006 р. Указом Президента України Олену Пустовалову нагороджено орденом «За заслуги» III ст.