Пустові Степан, Лукія, Марія та Лариса

Степан Пустовий із дружиною Лукією та доньками Марією й Ларисою проживав у м. Харків. 23 жовтня 1941 р. до обласного центру ввійшли німецькі війська. Родині довелося покинути свій будинок, який стояв на території верстатобудівного заводу, бо окупанти вирішили організували там гетто. Відразу після захоплення міста нацисти заповзялися репресувати єврейське населення. 6 грудня було проведено його перепис. Осіб відповідної національності реєстрували на окремих бланках жовтого кольору. Кількість зареєстрованих становила 10 271 єврея, хоча насправді в місті їх було значно більше.

Якось Степан проникнув на територію гетто, щоб забрати дещо зі свого майна, покинутого вдома. Випадково зустрів знайому єврейку Ребеку Рєзнікову. Вона розповіла про своїх двох доньок, залишених із чоловіком-українцем і про острах, що дітей від змішаних шлюбів теж переслідуватимуть.

Степан та Лукія вирішили підтримати Ребеку, тож стали навідуватися до гетто й підгодовувати її та інших євреїв. У грудні 1941 р. почалися масові розстріли, а ліквідація самого гетто тривала до 7 січня 1942 р. Страти відбувалися неподалік міста в урочищі Дробицький Яр.

Ребеці з гетто вдалося втекти. Пустові допомогли їй покинути м. Харків і оселитися в сільській місцевості. Згодом з’ясувалося, що Степаном та Лукією зацікавились окупанти: хтось доніс, що родина допомагає євреям. Напередодні Степан разом із чоловіком Ребеки дістав для неї фальшиві метрики. А вже за кілька днів Пустовим теж довелось утікати з міста. Ризикуючи, українське подружжя вивезло й доньок Рєзнікових. Усі оселилися в с. Котельва на Полтавщині. Улітку 1943 р. дівчата-єврейки змушені були втікати й рятуватися самі.

У 1998 р. Яд Вашем визнав Степана й Лукію Пустових, а також їхніх доньок Марію та Ларису Праведниками народів світу.

/