Радишкевич Ганна, Соколовські Владислав, Марія, Веслав та Христина

Ганна Радишкевич проживала в м. Володимир-Волинськ (нині – м. Володимир) на Волині. Місто було окуповане гітлерівськими військами 23 червня 1941 р. Там створили великий концтабір, де більш ніж за три роки побувало 56 тис. осіб. Над містянами відбулося три великі розправи. Якщо на 1939 р. у райцентрі проживало 37 тис. осіб, то після війни з них залишилося 7 тис. Було знищено багато українців, поляків, євреїв, людей інших національностей. У квітні 1942 р. в місті створили гетто для євреїв, куди їх переселяли також з околиць. На обох частинах території, обгородженої колючим дротом, мешкало близько 18 тис. в’язнів. У серпні – вересні 1942 р. нацисти провели остаточну ліквідацію володимирського єврейства. Поблизу с. П’ятидні тривали масові розстріли: за підрахунками, там загинуло 25 тис. осіб, звезених з усього району. Врятувались одиниці, найчастіше – завдяки своїм друзям і землякам.

Ганна Радишкевич, яка проживала неподалік гетто, погодилася заховати в підвалі свого будинку родину Бітманів. Ті дісталися до господині ще з однією єврейською сім’єю – Ліхтенштейнів. Загалом у підвалі розмістилося 14 осіб, та він аж ніяк не був розрахований на стількох. Та й сама Ганна не чекала такого напливу втікачів. У розпачі вона звернулася до своєї сестри Марії Соколовської, яка теж мешкала в місті – з чоловіком Владиславом та дітьми-підлітками Веславом і Христиною. Соколовські почали допомагати з їжею, адже нагодувати всіх самотужки Ганні було надто складно. Щоб розширити підвальний простір, євреї розкопали тунель, облаштувавши собі таким чином підземне житло на майже два роки.

Після війни врятовані емігрували до Ізраїлю і зв’язки зі своїми рятівниками відновили аж у 1990-х рр.

У 1999 р. Яд Вашем визнав Ганну Радишкевич, Владислава, Марію, Веслава Соколовських та Христину Дубасевич (Соколовську) Праведниками народів світу.

/