Банк портретів / Рафальська Віра, Павло та Євген

Рафальські Віра, Павло та Євген

Віра та Павло Рафальські із сином Євгеном мешкали в м. Київ. Невдовзі після приходу німецьких військ столицею почали розповсюджуватися листівки про збір євреїв міста й околиць на перехресті вулиць Дегтярівської та Мельникова уранці 29 вересня 1941 р.

Серед тих, хто відгукнувся на цей заклик, була і знайома Віри Рафальської з часів навчання в Харківському педінституті Валентина Мазлах. Жінка пережила арешт батьків у м. Москва в 1938 р., а після розлучення з чоловіком Юрієм переїхала до м. Київ, де й жила на вулиці Михайлівській.

Валентина залишила під наглядом Рафальських свою дев’ятирічну доньку Елеонору й пішла до Сирця. Коли стало відомо про масову страту євреїв у Бабиному Яру, Віра та Павло вирішили врятувати Нору. Переховувати в загальному будинку навіть маленьку єврейську дівчинку було небезпечно: завжди існував ризик, що хтось із сусідів донесе. Тому Віра та Євген вигадали легенду, нібито Елеонорина родина загинула під час авіанальоту. Дівчинці перекисом водню висвітлили волосся. Від керівника будинку Рафальські отримали довідку, що вони не мають речей розстріляних євреїв, бо знали, що німці часто влаштовують обшуки у квартирах задля виявлення таких речей.

Частина турбот про маленьку Нору лягла й на плечі 12-річного Жені. Він, зокрема, водив дівчинку на прогулянки. Під час однієї з таких прогулянок Елеонора загубилася й за звичкою пішла до свого дому. Там її помітила двірничка і пізно ввечері привела до Рафальських.

Після цього інциденту подруга Віри Марія Абросимова оформила для дівчинки довідку на ім’я Елеонори Юріївни Устименко, вихованки дитячого будинку, взятої на опіку родиною Рафальських.

Елеонора прожила в родині Віри та Павла до кінця окупації м. Київ, а потім її забрала до себе московська рідня.

Після війни Елеонора повернулася до столиці України лише раз – у 1951 р., проте зі своїх рятівників застала тільки Марію Абросимову. Віра та Павло Рафальські невдовзі після того, як м. Київ зайняла Червона армія, були за наклепом звинувачені у співпраці з окупантами й засуджені до заслання. Їх реабілітували й звільнили тільки після смерті Й. Сталіна.

Віра Миколаївна Рафальська померла у 2003 р., не доживши чотири роки до сотого дня народження. Лише на два роки її пережив син – Євген Павлович. Павло Леонідович Рафальський покинув цей світ у 1988 р. Дальша доля Елеонори Мазлах невідома.

У 1998 р. вся родина Рафальських і Марія Абросимова були удостоєні високого звання Праведника Бабиного Яру.

Максим Мілевський

м. Київ

Національний музей історії України у Другій світовій війні

  • fingerprintАртефакти
  • theatersВідео
  • subjectБібліотека
  • commentКоментарі