Савицькі Володимир і Пелагея, Ткаченко Наталія, Заворотна Людмила, Євгеньєва Іоанна

У вересневі дні 1941 р., коли відбувалися масові розстріли в Бабиному Яру, до Володимира та Пелагеї Савицьких, які мешкали неподалік, по допомогу звернувся давній знайомий Соломон Городецький. Подружжя переховувало єврея у своєму будинку впродовж місяця. Тим часом Пелагеїна сестра Наталія Ткаченко роздобула для нього документи на ім’я Костянтина Шпіркатного. Із фальшивим посвідченням чоловік зміг виїхати з м. Київ. Потім воював у Червоній армії.

Також під час Голокосту в столиці Савицькі з родичами врятували від страти Ісака Бродського. До війни він займався торгівлею, невеличкий магазин був на вул. Бабин Яр. Там скуповувалися майже всі мешканці кварталу. У червні 1941 р. Бродського призвали в армію. Під час оборонних боїв він потрапив у оточення й німецький полон. У вересні йому вдалося втекти з табору для військовополонених і повернутися додому. Від сусідів дізнався, що дружина з дітьми встигла евакуюватись, а в місті тривають облави на євреїв.

Шукаючи порятунку, Ісак звернувся до своїх колишніх покупців Савицьких із проханням про тимчасовий сховок. Попри небезпеку, Володимир та Пелагея знову взялися рятувати єврея. Упродовж року він майже не виходив на вулицю з укриття, яке для нього облаштували. Подеколи Савицьким допомагали їхні племінниці Іоанна Євгеньєва та Людмила Заворотна, переховуючи Бродського в себе. Та якось узимку 1942 р. сусідський хлопчик, який прийшов до Людмилиних дітей гратися, випадково побачив його й удома розповів про це батькам. На родину донесли й того ж таки дня поліція влаштувала обшуки. Ісакові пощастило втекти але надалі залишатися в Савицьких чи їхніх родичів було небезпечно. Українські сім’ї були на контролі, на вулиці постійно патрулювали поліцаї.

У скрутній ситуації на поміч знову прийшла Наталія Ткаченко, вона дістала для Ісака документи на ім’я Костянтина Балаценка. Разом із Савицькими він переїхав до іншого району м. Київ. Вони знайшли собі тимчасове помешкання на вул. Дачна, що на Святошині. Але й там Ісака впізнав на вулиці давній знайомий. Його заарештували, а через кілька днів на допит забрали Володимира й Пелагею. Подружжя відправили на примусові роботи до Німеччини. По дорозі їм вдалося зіскочити з потяга й таємно повернутися до м. Київ.

Наталія Ткаченко теж була заарештована поліцією, перебувала в Сирецькому таборі до вересня 1943 р. Потім її з іншими полоненими повезли до Німеччини. Дорогою жінка втекла й упродовж місяця діставалася до м. Київ.

У тому самому таборі опинився після арешту й Ісак Бродський. Окупанти зарахували його до групи з полонених, яких змушували викопувати й спалювати трупи євреїв, розстріляних у Бабиному Яру. Він був також серед тих, хто вцілів після нічної втечі з табору у вересні 1943 р. Потім воював у Червоній армії, загинув у 1944 р. на території Польщі. Устиг надіслати кілька листів дружині, описавши свої поневіряння в окупованому м. Київ. Після повернення з евакуації вона розшукала всіх, хто ризикував життям заради порятунку її чоловіка. Усім жителям вул. Бабин Яр, які були причетні до порятунку Соломона Городецького та Ісака Бродського, присвоєно в 1994 р. звання Праведника Бабиного Яру.

У 2000 р. Яд Вашем визнав Володимира та Пелагею Савицьких, Наталію Ткаченко, Людмилу Заворотну й Іоанну Євгеньєву Праведниками народів світу.