Сайки Онуфрій, Анна та донька Ірина

Онуфрій Сайк, його дружина Анна й дочка Ірина мешкали в Тернополі. У перші дні липня, після приходу німецьких військ, на тернопільських вулицях відбулися єврейські погроми. Єврейська зовнішність часто ставала причиною загибелі. Серед убитих були і діти. Згідно зі звітами, лише за перший тиждень липня в Тернополі убили 600 євреїв. Після цього німецька адміністрація створила в Тернополі одне із перших єврейських гетто на території України.

Онуфрій Сайк працював керівником і доглядачем господарства, відомого як Замок, що розташовувалося на околиці Тернополя. У 1942 р. поряд із Замком був організований Beutesammellager (місце зберігання трофеїв захоплених німцями під час війни). Євреїв там використовували як робочу силу. Із часом Онуфрій познайомився з деякими єврейськими ув'язненими, зокрема з Михайлом Гінзбергом і його молодою дружиною Софією. Вони стали товаришувати.

20 червня 1943 р., під час знищення Тернопільського гетто, Михайло Гінзберг звернувся до Онуфрія з проханням допомогти знайти укриття для нього і його сім'ї. Онуфрій запропонував сховати їх на території Замку, у порожній печері, яка колись використовувалася для зберігання льоду.

Трохи пізніше в тому ж місяці група євреїв, очолювана Михайлом Гінзбергом і його дружиною, наважилася на втечу з табору і попрямували до печери, де їх чекав Онуфрій Сайк. Серед тих, хто втікав разом із парою Гінзбергів, була і матір Михайла, дві його сестри та ще восьмеро євреїв, які наважилися на втечу.

Для того, щоб сховок для втікачів не виявили, Онуфрій перекрив вхід туди, спорудивши фальшиву стінку в коридорі. Іншу частину приміщення він перетворив на свинарник. Це дозволило носити їжу до сховку під виглядом корму для тварин. У порятунку великої групи євреїв батькам допомагала і донька Ірина, якій тоді було 12 років. Вона носила воду та їжу, до того ж всіляко підбадьорювала втікачів.

У березні 1944 р., під час бойових дій за Тернопіль, німці евакуювали населення міста, зокрема й Онуфрія із сім’єю. 13 євреїв залишилися у своєму сховку без жодної їжі на цілий місяць. Спочатку вони їли картоплю, яку вдалося запасти, а потім і картопляні шкірки. Німецькі війська остаточно покинули місто лише 14 серпня 1944 р. Саме тоді євреї змогли покинути свій сховок, у якому вони перебували дев’ять місяців.

Будинок Гінзбергів уцілів, на відміну від багатьох інших споруд міста. Усі врятовані проживали в цьому будинку понад рік, поки не виїхали до Польщі, а звідти – до США та Канади. Вони втратили контакти зі своїми рятівниками аж до 1988 р. Саме тоді подружжя Гінзбергів приїхало до Тернополя, де їм вдалося відшукати дітей Онуфрія та Анни.

Яд Вашем удостоїв звання «Праведник народів світу» Онуфрія та Анну Сайків 27 квітня 1992 р. Їхня донька Ірина отримала це звання у травні 2007 р.