Самборські Пилип, Якилина, Ганна та Петро, Плясецькі Филимон, Пелагея та Надія

Родини Самборських та Плясецьких проживали по сусідству в м. Шаргород на Вінниччині. Під час Другої світової війни допомагали знайомим євреям пережити Голокост.

До окупації в населеному пункті мешкало 1800 євреїв, у 1941 р. до них додалося чимало депортованих із Румунії та Бессарабії. Німецько-румунські війська захопили місто в липні 1941 р., тоді воно було включене до складу румунського губернаторства «Трансністрія». Шаргородське гетто відрізнялось від інших тим, що не мало парканів чи інших огорож. Людям дозволено було вільно пересуватись. Воно займало понад 300 будинків, де мешкало понад 7 тис. євреїв. У м. Шаргород та довколишніх поселеннях окупаційна влада не влаштовувала масових розстрілів єврейського населення. Це місто було чи не єдиним на окупованих територіях колишнього Радянського Союзу, в якому вціліла більшість євреїв. Щоправда, там помирали від голоду й тифу. На старому юдейському цвинтарі в м. Шаргород упродовж 1942–1944 рр. було поховано близько 2 тис. шаргородських, румунських та бессарабських євреїв, більшість із яких не пережила епідемії.

У 1941 р. вагітна Фаня Барграсер із чотирма дітьми опинилася в гетто. Її чоловік Ісак уже був на фронті, тож родини Плясецьких та Самборських допомагали своїй подрузі. Коли в січні 1942 р. жінка народила доньку Риву, Филимон та Пелагея Плясецькі забрали немовля до себе. Новонародженою опікувалася їхня донька Надія. Старші діти Барграсерів, щоб уникнути примусових робіт, періодично переховувалися в Самборських. Та якось 16-річний Роман Барграсер потрапив під облаву й був відправлений на роботи в с. Трихатки на Миколаївщині. Згодом хлопцеві вдалося втекти й повернутися до м. Шаргород, але в гетто його відразу впізнали б, тож він попросився пожити у Плясецьких. Шість місяців Роман переховувався в українській родині, а коли загроза минула, повернувся в гетто до матері.

Напередодні наступу Червоної армії в гетто ширилися чутки, що румуни та німці, відступаючи, розстрілюватимуть євреїв. У той період у родинах Самборських та Плясецьких переховувалося щонайменше 12 осіб: сім’ї Заксів, Шварцбройтів, Забарків та ін.

Після війни врятовані підтримували дружбу зі своїми рятівниками й допомагали одні одним.

У 2002 р. Яд Вашем визнав Праведниками народів світу Пилипа і Якилину Самборських та їхніх дітей Петра й Ганну, а також Филимона й Пелагею Плясецьких та їхню доньку Надію Самборську (Плясецьку).